Частина 4
Більшість будинків у Гамбурзі були побудовані без підвалів через високий рівень ґрунтових вод, тож ховатися доводилося переважно у громадських укриттях.
У 1942 Гамбург мав стати ціллю операції "Міленіум" – удару із застосуванням понад 1000 літаків. Проте погодні умови на час запланованого удару у травні були несприятливими, а скасовувати операцію такого рівня було вже неможливо. Тому ціллю тієї атаки став Кельн.
Проте там бомбардування із застосуванням запальних бомб не призвело до вогняного смерчу, хоча й спричинило одні з найбільших руйнувань Другої світової.
За рік між 1942 і 1943 у бомбардувальної авіації союзників з'явилося багато технічних новинок. Але для Гамбургу припасли особливу, під кодовою назвою "Window" – "Вікно".
Новація полягала у розпорошенні тисяч шматочків алюмінієвої фольги над засобами ППО. Фольга відбивала радіосигнали, і робила літаки над нею фактично невидимими. А ті могли сфокусуватися на точності ударів, а не на тому, як ухилитися від зеніток.
Дні Гоморри
Літо 1943 у Європі було спекотним. Перед часом, обраним для операції "Гоморра", в Гамбурзі тривалий час не було дощів, через що дерев'яні споруди міста перетворилися на сухий, легкозаймистий матеріал.
Спека і посуха сприяли тому, що скинуті на місто бомби створили не просто пожежі, а вогняний вихор. Потужний висхідний потік розпеченого повітря перетворився на вогняний смерч заввишки 460 метрів.
За період з 25 липня по 3 серпня нічні атаки британських ВПС та денні – американських – призвели до практичного знищення центру та портових районів Гамбургу.
У нічних атаках брали участь понад 750 бомбардувальників. У денних – близько 350. Вони скинули на місто понад 8,5 тисяч тонн вибухівки та запальних бомб (із 23 тис. тонн, скинутих на місто впродовж усієї Другої світової).
Перший масований удар, у якому брали участь майже 800 бомбардувальників, відбувся в ніч проти 25 липня і тривав 50 хвилин. Від нього загинуло близько півтори тисячі людей.
Хоча для гасіння пожеж залучили близько 40 000 вогнеборців, їхні дії були ускладнені руйнуванням телефонної станції та завалами, що перегородили шлях машинам. Пожежі тривали навіть через три дні, а дим від них перешкоджав наступним ударам союзників.
Тих, хто пережив перший удар, переселили у відносно цілі районі міста. Виїздити з Гамбургу без спеціального дозволу було заборонено (евакуацію дозволять лише 28 липня). Там їх наздогнав другий потужний удар в ніч з 27 на 28 липня, в якому брали участь 778 літаків. За 47 хвилин, що тривав удар по цих районах, 13 кв км міста, на яких жили понад 400 тис жителів, перетворився на попіл.
У вогняному смерчі плавилися асфальт, скло та залізо, а темна гамбурзька цегла розжарювалася до червоно-брунатного кольору.
Ті, хто не перетворився на купки попелу на вулицях, задихнулися і спеклися в укриттях, звідки вогняний смерч висмоктав кисень, замінивши його чадним газом. Температура повітря у цьому пеклі сягала 800-1000С, а швидкість вітру - 240 км на годину. У німецькій мові з'явилося ще одне нове слово – Feuersturm – вогняний шторм.
Після цієї атаки близько 900 тисяч залишили Гамбург. Тому третій масований удар прийшовся фактично по знелюдненому місту.
В ніч з 2 на 3 серпня небо нарешті змилостивилося над Гамбургом, почалася сильна гроза, яка розбила армаду британських бомбардувальників на частини, і вони скинули бомби над іншими цілями.
