Мекканська угода Саудівської Аравії, Туреччини та Пакистану - Pism
7 серпня цього року, незабаром після укладення Саудівською Аравією, Туреччиною та Пакистаном оборонного пакту, з’явилися нові повідомлення про плани скорочення присутності США на Близькому Сході. Це ознаки стрімких змін та фрагментації системи безпеки цього регіону.
Зміст та мета підписання угоди в Мецці
Точний зміст укладеного між сторонами договору залишається таємницею — на загал було опубліковано лише спільну заяву. У ній лідери держав задекларували прагнення працювати заради спільної безпеки та стабільності в регіоні. Договір покликаний посилити потенціал стримування, поглибити співпрацю у сфері оборони та, що найголовніше, містить своєрідний аналог 5-ї статті Північноатлантичного договору: збройний напад на одну з країн-учасниць розцінюватиметься як напад на всіх.
Наразі достеменно невідомо, чи передбачає угода створення структур, подібних до натівських. Фактично, Саудівська Аравія (КСА), Туреччина та Пакистан лише формалізували військову співпрацю, яка існувала між ними й раніше. Вона має виразний антиіранський підтекст, проте інтереси союзників збігалися ще до загострення конфлікту між США та Іраном.
Пакистан і Саудівську Аравію пов'язує багаторічна військова координація та двосторонній оборонний пакт, укладений у вересні 2025 року та покликаний зміцнити позиції Ер-Ріяда в Південній Азії. Ймовірно, нова угода закріпить механізм, за яким Саудівська Аравія фінансуватиме закупівлю пакистанського озброєння для своїх союзників в Африці, зокрема в Судані та Сомалі.
Туреччина та КСА мають спільне бачення ситуації на Африканському Розі (наприклад, щодо підтримки територіальної цілісності Сомалі). Зі свого боку, Пакистан активно співпрацює з Анкарою в оборонно-промисловому секторі, будучи великим імпортером турецького озброєння, і при цьому сам володіє ядерною зброєю.
Утім, військовий альянс — це лише один із вимірів дедалі тіснішої тристоронньої співпраці. Наступним кроком стануть взаємні інвестиції, де ключову роль відіграватимуть саудівський капітал та турецька промислова база.
Хто ще може приєднатися до альянсу?
Потенційним кандидатом на вступ є Єгипет, на чому особливо наполягає Туреччина. Хоча Каїр володіє однією з найпотужніших армій у регіоні, його вага в близькосхідній архітектурі безпеки неухильно падає. Скрутне економічне становище не дозволяє країні втручатися в регіональні конфлікти, а режим Абдель Фаттаха ас-Сісі досі обмежувався лише не надто вдалими спробами дипломатичного посередництва.
Водночас тісні зв’язки Єгипту з Об’єднаними Арабськими Еміратами (ОАЕ) — головним конкурентом Саудівської Аравії — можуть перешкодити Каїру приєднатися до нового блоку. Єгипет навряд чи захоче підтримувати рішення, які суперечать інтересам ОАЕ, за винятком, можливо, питання Судану.
Інтерес до пакту може виявити і Катар. У своїй заяві за підсумками саміту в Мецці прем'єр-міністр Хамад бін Джасім Аль Тані натякнув, що ця угода має трансформуватися в повноцінний альянс, який охопить усі держави Ради співробітництва арабських держав Перської затоки (GCC). Реалізація такого сценарію виглядає малоймовірною, проте сама його поява в інформаційному полі свідчить про гостру потребу у створенні ширших рамок регіональної оборони.
Свою підтримку ініціативі висловив також Бахрейн, незважаючи на те, що він тісно пов'язаний із конкуруючою ізраїльсько-еміратською віссю. У сфері впливу новоствореного союзу перебуває Сирія, яка користується підтримкою Туреччини, а також єменський уряд — Президентська керівна рада.
Натомість приєднання до пакту Йорданії та Іраку виглядає вкрай сумнівним, оскільки ці країни традиційно покладаються насамперед на підтримку США. Їхнє геополітичне становище змушує діяти вкрай обережно, беручи на себе будь-які оборонні зобов'язання: для Йорданії критично важливо зберегти мир з Ізраїлем, а в Іраку потужні шиїтські сили продовжують перебувати під впливом Ірану.
Проти кого спрямована нова угода?👇
