Світова продовольча безпека може постраждати через війну в Україні - FT
Атаки Москви та Києва на сільськогосподарський експорт одна одної можуть призвести до світової зернової кризи.
Війна Росії проти України вступила в нову фазу ескалації, і її небезпечні наслідки вже відчуваються далеко за межами Європи. Одним із найгостріших ризиків є глобальна криза постачання зерна, спричинена новою хвилею взаємних ударів Росії та України по інфраструктурі сільськогосподарського експорту. Наразі зупинити цю потенційно катастрофічну загрозу, яку створює конфлікт, виглядає більш реалістичним завданням, аніж спроби покласти край війні загалом. Проте це стане можливим лише за умови, що міжнародна спільнота вирішить активно втрутитися.
На нинішньому етапі протистояння Україна здебільшого стабілізувала 1250-кілометрову лінію фронту та збільшила дальність своїх ударів. Однак, починаючи з липня, Київ зосередив увагу на новому спектрі цілей: російських суднах, що експортують агропродукцію через Чорне море, а також на допоміжній залізничній та портовій інфраструктурі в акваторії Азовського моря. Минулого тижня Україна завдала удару по всіх трьох зернових терміналах у порту Новоросійська, через які проходить понад 40 відсотків російського зернового експорту. Місцева влада була змушена призупинити експорт до повного завершення ремонтних робіт.
Росія, зі свого боку, також посилила ракетні обстріли українських чорноморських портів і навіть потопила кілька суден, що прямували до найбільшого порту в Одесі. Як наслідок, виник серйозний ризик того, що сільськогосподарський експорт обох країн буде суттєво скорочено або ж повністю паралізовано.
З огляду на колосальне значення як Росії, так і України для світових продовольчих ринків, така ситуація викликає глибоке занепокоєння. Візьмемо, наприклад, пшеницю. Москва та Київ спільно контролюють 27 відсотків світового експорту, причому левова частка цих обсягів транспортується саме через Чорне море. Росія та Україна залишаються домінантними постачальниками для багатьох країн Близького Сходу та Північної Африки.
Поточний сезон і без того видався вкрай важким для виробників пшениці: ціни на пальне та добрива злетіли через війну в Перській затоці, тоді як регулярні хвилі аномальної спеки вдарили по врожаях у Європі та Америці. Ціни на пшеницю вже більш ніж на 25 відсотків перевищують показники 2025 року і продовжують невпинно зростати. За прогнозами ООН, лише через кліматичні фактори близько 50 мільйонів людей опиняться на межі гострої продовольчої небезпеки вже до кінця цього року. Якщо ж російська та українська пшениця не потрапить на ринок, це означатиме, що на горизонті з’явиться ще масштабніша криза продовольчої безпеки.
І якщо наслідки аномальної спеки неможливо подолати миттєво, то проблему руйнування продовольчої логістики в Чорному морі вирішити цілком реально. На початку повномасштабної війни в Україні низка зацікавлених сторін змусила Москву піти на зернову угоду з Києвом, яка забезпечила вільний транзит українського збіжжя. Навіть після того, як угода зрештою пішла в небуття, ані Росія, ані Україна не вживали систематичних заходів для блокування аграрного експорту — аж до цього літа.
Тепер міжнародна спільнота має натиснути на обидві сторони, аби відновити цю негласну домовленість. Зрештою, військові вигоди від таких атак є маргінальними, тоді як потенційні збитки для багатьох країн світу — просто колосальні.👇
