Почну з того, що я є цивілізаційним песимістом. Одна проста причина тому: чим більше цивілізаційних благ ми створюємо - тим далі ми забуваємо про те, для чого нам ці блага потрібні.
Основним симптомом того є стрімке падіння народжуваності. Такі явища, як «чайлд фрі» і толерантне сприйняття цього явища у суспільстві, як крайність і елементарне «не на часі», як норма , говорять нам про те , що європейська людина на стільки возвела себе в довершене явище і кінцеву «річ у собі» , що весь світ сприймає просто, як засіб.
У своїх лекціях я торкався причин історичних і переломний момент бачив у французькій революції, як відмові європейців від Бога і протиставленню себе трансцидентному.
Тепер я все більше схиляюсь до того, що ця революція була не причиною, а політичним оформленням процесу, який розпочався раніше і має чіткі причини:
1. Західна людина сприймає Бога, як суще. Очевидно, що не просто як суще, а як найвище суще. Західна людина, яка належить до сфери сущого, не може припустити , що Бог належить до іншої сфери і не є чимось не тотожним людській природі , уособлюючи її найкращі риси.
Західна людина сприймає Бога, як суперлюдину, просто тому що так зручніше, і як наслідок, усі антропоморфні релігії у божій подобі людини бачать передусім це співвідношення в банальній, фізичній площині.
2. Західна людина відносить Бога до сфери релігійного. Саме слово «Бог» викликає запитання : якої саме релігії той чи інший Бог? Тут і відсилка до першої причини, але тут і фактична констатація того, що Бог, будучи усім, маючи відношення до сфери усього, якщо хочете маючи природу Буття, а не сущого, механічним методом поміщений не у філософію, а у філософську дисципліну, яку ми сьогодні звемо релігієзнавством.
3. Відсутність у сучасному науковому підході спільного знаменника між сферами фізичного, етичного і логічного . Я про це вже писав, але саме ці сфери у своєму моноліті визначають що є світ, за якими законами він функціонує, що є людина в цьому світі, її мета і чим є людина у співвідношенні з Богом. Ми це все взагалі ділимо, перше відносячи до сфери науково обґрунтованого, друге - нині взагалі релятивного і того , що є мінливим і не обовʼязковим, а третє - раціонального.
Ми відділяємо фізичне від етичного і метафізичного, а Бога взагалі виводимо з цих трьох сфер, хоча Бог є усім , а логічне тут є не стільки раціональне , скільки те, що дає можливість нам усвідомлювати Бога, розуміти як ми з ним співвідносимось і перебувати у ньому.
4. Західна людина не ставить знак = між Буттям і Богом. Буття це і є Бог, як причина усього сущого, Бог це і є Буття, як те, що є універсальним законом. А ще Буття це Ми, які у цивілізаційній відірваності від Бога ставимо «Я» вище за «МИ», тому що раціоналізуємо логічне і Логос сприймаємо виключно , як те, що пояснює фізичне, інколи етичне, але ніколи не божественне.
5. Повертаючись до теми французької революції, яка поставила завершальну крапку на християнстві , як останньому містку між людиною і трансцидентним, все ж хочеться констатувати , що саме християнство у своїй повноті набуло вище вказаних ознак.
Між тим, сучасна західна людина, яка мислить категоріями еквівалентності Бога до християнської релігії, з падінням християнства відмовилась від Бога загалом, як від християнського атрибуту. Тобто поставила Бога не просто в сферу філософської дисципліни «релігієзнавство», а обмежила його однією конкретною релігією, повсякчас вириваючи протиріччя з Біблії, з упевненістю констатує, щось типу: як Бог може існувати, якщо в цій книзі так багато протиріч?
Насамкінець, це все призвело мене до одного простого висновку: західне мислення - фрагментарне і не цілісне.
Ми вивчаємо науки, але не розуміємо того, що всі вони співвіднесені з Буттям, тобто Богом, тобто з МИ. А з цього і має починатись вчення про будь-яку науку і будь-що загалом.