‼️РЕПОСТ ‼️ ‼️РЕПОСТ ‼️
Просимо максимального розголосу ситуації, яка склалася навколо директора одного з найкращих ліцеїв Херсонщини — Ліцею «Школа гуманітарної праці» Херсонської обласної ради Артема Олександровича Кияновського.
Артем Олександрович Кияновський пережив окупацію Херсона, зберіг школу та колектив. Проте до Києва, куди їхав представляти українську освіту, так і не дістався.
23 червня 2026 року директор Ліцею «Школа гуманітарної праці» Херсонської обласної ради Артем Олександрович Кияновський прямував до Києва для участі в засіданні Науково-методичної комісії з інноваційної діяльності Міністерства освіти і науки України.
На блокпості в місті Південноукраїнськ Миколаївської області його зупинили для перевірки документів. Під час спілкування йому повідомили про необхідність оновлення військово-облікових даних. У відповідь директор пояснив, що перебуває в службовому відрядженні та прямує до столиці для участі в роботі комісії Міністерства освіти і науки України, тому потребує більше ніж п'яти днів для виконання цієї вимоги.
Артем Олександрович не заперечував проти оновлення даних і був готовий виконати всі вимоги законодавства. Він погодився пройти з представниками ТЦК для оформлення повістки. Однак після того, як зайшов до приміщення, назад уже не вийшов. За словами близьких, у нього забрали телефон, після чого доставили до Південноукраїнського ТЦК у супровіді поліції, а згодом відвели для проходження військово-лікарської комісії до міста Миколаєва.
Особливе занепокоєння викликає той факт, що військово-лікарську комісію Артем Олександрович пройшов лише за 40 хвилин. І це при тому, що він має хронічні захворювання та багато років перебуває під наглядом лікарів. Попри це, за результатами ВЛК його визнали придатним до військової служби, а згодом представники Південноукраїнського ТЦК направили його до військової частини.
Особливо боляче усвідомлювати, що понад дев'ять годин Артем Олександрович не мав можливості зв'язатися зі своїм 87-річним батьком, який йому телефонував , а зв’язку не було, адже Артем Олександрович постійно з батьком на зв’язку,бо він для батька єдина підтримка ,допомога. Літня людина не знала, де перебуває його син, що з ним відбувається і чи все гаразд,бо син чомусь не відповідав на дзвінки і сам не телефонував. Стан здоров’я батька погіршився. У цей же час друзі та колеги перебували в тривозі та повній невідомості.
Понад 35 років свого життя Артем Олександрович присвятив школі та дітям. Під час окупації Херсона він залишився поруч зі своїм колективом, зберіг школу та забезпечив безперервність освітнього процесу навіть у найважчі часи війни.
Нам важко зрозуміти й прийняти, як могла скластися ситуація, за якої директор авторського закладу освіти, людина, яка залишилася в Херсоні під час окупації , постійно і зараз перебуває в місті, не ховаючись від ТЦК ,зберегла школу, колектив і забезпечила навчання для понад тисячі дітей не лише з Херсонщини, а й з різних куточків України, опинилася в таких обставинах.
Людина, яка всі роки війни тримає освітній фронт і працює заради майбутнього українських дітей, сьогодні сама потребує підтримки та справедливого розгляду своєї справи.
Учителі, батьки, учні та випускники щиро хвилюються за долю свого директора.
Якщо хтось стикався з подібною ситуацією або може надати юридичну допомогу чи консультацію, будемо щиро вдячні за підтримку та пораду.
Окремо просимо звернути увагу на положення статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яка передбачає право на відстрочку від призову для окремих категорій педагогічних і науково-педагогічних працівників. Саме тому просимо надати правову оцінку обставинам цієї справи та перевірити дотримання вимог чинного законодавства.
Для нас Артем Олександрович Кияновський — не просто директор. Це людина, яка все своє життя присвятила дітям, школі та освіті, зберегла колектив у найважчі роки війни та продовжує працювати заради майбутнього української освіти.
Просимо про поширення. Можливо, саме розголос допоможе привернути увагу до цієї ситуації.
