З $126,4 млрд жодного долара москві. Як Китай створює новий Шовковий шлях і скільки за це платить всім на світі
10 років москва розповідала про спряження Євразійського союзу з китайським «Поясом і шляхом» і бачила себе співавторкою нової Євразії. За перше півріччя 2026-го Китай уклав у країнах ініціативи угод на рекордні $126,4 млрд, і росії з них дісталося стільки ж, скільки Пакистану, звідки китайські інженери виїжджають після кожного теракту — рівно нуль.
Скільки коштує «Пояс і шлях», як за 10 років Китай перетворився з банкіра Глобального Півдня на його колектора і чому це важливо для України.
Бачили рекорд по грошах? А він був!
За перші шість місяців 2026 року китайські компанії підписали в країнах «Поясу і шляху» 186 угод на $126,4 млрд: $49,8 млрд інвестицій і $76,5 млрд будівельних контрактів. Найсильніше перше півріччя за всю історію ініціативи, запущеної 2013-го. Кумулятивно відтоді набігло $1,539 трлн — приблизно як ВВП Іспанії.
Попередній рік теж бив червоні лінії: $213,5 млрд проти $122,6 млрд у 2024-му, зростання на 75%.
Кілька років поспіль Пекін розповідав, що перейшов на «малі, але прекрасні проєкти» — компактні, окупні і, звісно ж, без червоного політичного шлейфу. Втім, середній інвестиційний чек у першому півріччі 2026-го склав $958 млн, середній будівельний контракт — $1,23 млрд, а 32 угоди виявилися дорожчими за $1 млрд кожна. Крістоф Недопіл Ван, який веде найповнішу відкриту базу даних по ініціативі у Green Finance & Development Center, у своєму звіті пише, що концепцію «малих і прекрасних» можна вважати відмерлою.
Змінилося, щоправда, хто саме платить. Частка приватних китайських компаній у загальному обсязі залучення зросла з 12,5% у 2020 році до 47,7% у першому півріччі 2026-го. Держпідрядники ще домінують у будівництві, але розрив стискається щокварталу. Гроші дедалі частіше йдуть з балансів Mingyang, CALB, BYD і Sungrow, а не з політичних банків.
До 2023 року база спиралася на американський China Global Investment Tracker з порогом угоди $100 млн, а з 2024-го поріг знизили до $20 млн. За старим порогом перше півріччя дає $122,7 млрд замість $126,4 млрд. Та й прямі іноземні інвестиції Китаю становлять 0,84% його ВВП — менше, ніж у Німеччини, Нідерландів чи Японії. Галас навколо «Поясу і шляху» помітно випереджає його вагу в китайській економіці.
Два нулі
У першому півріччі 2026 року китайське залучення в росії дорівнювало нулю, як і в Пакистані. Загалом 17 країн впали на 100% порівняно з тим самим періодом 2025-го, серед них Перу, Бангладеш, Шрі-Ланка і ці дві.
Фан факт: для росії це не вперше. GreenFDC зафіксував його ще в першому півріччі 2022-го, а за підсумками всього 2022 року росія опинилася в такому самому переліку країн зі стовідсотковим падінням (тоді їх було 14, разом з Анголою й Непалом). Після повномасштабного вторгнення китайські гроші заходять у росію ривками й регулярно падають до нуля.
А ось Пакистан 10 років був вітриною ініціативи. Китайсько-пакистанський економічний коридор оцінювали в $60 млрд, з яких освоїли близько $25 млрд. Кумулятивно з 2013 року він отримав найбільше китайське енергетичне залучення серед усіх країн ініціативи — понад $41,5 млрд. За перші шість місяців 2026-го — жодного будівельного контракту й жодного інвестиційного анонсу.
Причина — з 2021 року в терактах у Пакистані загинули 20 громадян Китаю, ще 34 були поранені. Річ у тім, що белуджська визвольна армія методично полює на китайський персонал: наприклад, дев’ятеро інженерів на ГЕС Дасу у 2021-му, напад на Конфуціївський інститут у Карачі у 2022-му, захоплення поїзда Jaffar Express у березні 2025-го.
Після одного з терактів китайські підрядники зупинили роботи одразу на Дасу й Діамер-Бхаша, і близько 1000 інженерів виштовхали з майданчиків. 7 січня 2026 року міністр громадської безпеки КНР Ван Сяохун зустрівся в Пекіні з пакистанським міністром внутрішніх справ Мохсіном Накві, і безпека офіційно стала передумовою продовження.
Хоча й кинути Пакистан Пекін не може, бо країна лежить за 600 км на схід від Ормузької протоки, а коли в березні ту протоку перекрили, така географія з бонуса стала майже потребою.
Відкривайте — до вас колектор
Дослідницька лабораторія AidData при Коледжі Вільяма і Мері відстежила $2,2 трлн китайських грантів і позик у 217 країнах за 2000–2023 рр. — це понад 30 000 проєктів. Понад 95% цього портфеля дали держбанки, держкомпанії та центробанк, а не офіційне агентство допомоги CIDCA, яке відповідає за «допомогу» на папері.
Тепер ці гроші забирають. За розрахунками Lowy Institute, у 2025 році 75 найбідніших і найвразливіших країн світу виплатили Китаю рекордні $22 млрд на обслуговування боргу.
Найпрозоріше розворот видно в Африці. Так, за п’ять років до 2014-го Китай дав континенту $30,4 млрд чистого фінансування. За останні п’ять років отримав звідти $22,1 млрд чистих виплат. Сумарний розворот — близько $52 млрд за десятиліття, і у звіті ONE Data Китай це назвали нетто-екстрактором.
Кредитні зобов’язання перед Африкою впали нижче $5 млрд на рік після 2020-го, а у 2024-му склали шість позик на $2,1 млрд.
Замість кредитів Пекін тепер продає доступ до свого ринку. З 1 травня 2026 року діють нульові тарифи для всіх 53 африканських країн, що мають з Китаєм дипломатичні відносини. Дешевше, ніж роздавати гроші, та й політично вигідніше.
При цьому реструктуризації Китай все ще проводить, і умови в них не гірші за західні. Наприклад, Замбія переоформила $6,3 млрд офіційного боргу: ставка падає до 1% до 2037 року, погашення переносяться на 2043-й. Шрі-Ланка домовилася про $4,2 млрд. Дослідники Center for Global Development дійшли висновку, що китайські кредитори дали не менше списань, ніж їхні західні колеги.
Теорія «боргової пастки» на цих даних не тримається. Проблема з китайським кредитуванням реальна, але вона в іншому: борг стягують рівно тоді, коли країнам потрібні гроші на охорону здоров’я, освіту й адаптацію до клімату.
Березень, який усе переписав
28 лютого 2026 року США та Ізраїль ударили по Ірану. Тегеран відповів по енергетичній інфраструктурі та американських базах у регіоні й перекрив Ормузьку протоку. Слідом зупинився експорт скрапленого газу з Катару.
Через цю протоку йшла половина китайського імпорту нафти і майже третина скрапленого газу. За сім тижнів після початку війни світові ціни на нафту зросли більш ніж на 70%, азійські ціни на СПГ — на 54%.
Китай пройшов кризу краще за всіх в Азії. Стратегічні й комерційні резерви на початок війни складали близько 1,4 млрд барелів — за різними оцінками, від 60–90 днів реальної роботи переробки до 220 днів близькосхідного імпорту. Далі спрацювали сухопутні труби з росії й Центральної Азії та швидка електрифікація транспорту. Пекін просто скоротив закупівлі: за розрахунками JPMorgan, саме китайське скорочення дало близько 74% усього зменшення світової торгівлі сирою нафтою. Через це нафта не пішла за $200, як прогнозували аналітики.
Наслідок для ініціативи видно в галузевій розкладці півріччя. Енергетичне залучення досягло $36,3 млрд, і вперше за всю історію більшість — 56% — припала на відновлювані джерела. Понад 20 ГВт зелених потужностей за шість місяців, більше, ніж за весь 2025 рік.
Після березня питання «як довезти швидше» замінилося питанням «як не залежати від чужої протоки».
Око за око
Відповідь Пекін дав у серпні 2026-го. Китайська Sea Legend Line запустила перший у світі регулярний щотижневий контейнерний сервіс через Арктику. Судно виходить з Нінбо, іде Північним морським шляхом уздовж північного узбережжя росії й приходить у британський Фелікстоу приблизно за 20 днів. Через Суец той самий шлях займає близько 40. Раніше китайські судна теж ходили Арктикою, але то були поодинокі експериментальні рейси — розклад із бронюванням місць з’явився вперше.
Тепер про те, кому цей маршрут формально належить. Дозволи на прохід видає «росатом» через адміністрацію Північного морського шляху. Він же відповідає за криголамний супровід. На папері росія контролює кожен рейс.👇
