Central African Republic — September 2026

О Тарасе Шевченко и императрице Александре Федоровне

В 1838 г. известный художник Карл Брюллов и не менее известный поэт Василий Жуковский помогли выкупиться на волю другому в будущем известному поэту - Тарасу Шевченко (он родился в семье крепостного). В деле освобождения большую помощь оказала императрица Александра Федоровна, супруга Николая I.

В поэме «Сон» (1844) Шевченко отблагодарил императрицу:

"Обік його Жіночка небога, Мов опеньок засушений, Тонка, довгонога Так ще й на лихо сердешна Хита головою. «Так отце-то та богиня?!... Цар цвенькає, А диво цариця, Мов та чапля на болоті Скаче, бадьориться".

Дело в том, что после восстания декабристов императрица страдала нервным тиком. Поэтому Шевченко, как честный человек, просто констатировал факт, ничем не обидев государыню😉

В 1847 г. Шевченко, в то время член тайной политической организации - Киево-Мефодиевского братства, был арестован и сослан солдатом в Оренбург, откуда вернулся спустя десять лет.

Спустя три года умерла императрица Александра Федоровна. На смерть императрицы поэт Шевченко, снова, видимо, в знак благодарности, написал стихотворение. Вероятно, от избытка чувств, по-народному ласково назвал Александру Федоровну «сукой»:

Хотя лежачего не бьют, но отлежаться не дают ленивому. Тебя же, сука! и сами мы, и наши внуки - всем миром люди проклянут!

Умер в возрасте 47 лет. От водянки, вызванной, по мнению его старого товарища историка Николая Костомарова, «неумеренным употреблением горячительных напитков».

Благородный был человек. И горячий.

🟧 "Вірсавія у ванні" ("Вірсавія з листом царя Давида") Рембрандта, 1654 році.

🟧 Цар Давид бачить як Вірсавія купається, і, захоплений, запліднює її... Щоб одружитися з Вірсавією та приховати свій гріх, Давид відправляє її чоловіка в бій і наказує своїм генералам покинути його, залишивши на вірну смерть.

Is the Health Declaration Form mandatory?

➡️If you are arriving into Nigeria from a country with relevant Ebola transmission:

Burundi Central African Republic Democratic Republic of Congo South Sudan

The Health Declaration Form and public health screening requirements still apply.

➡️If you are arriving from a country without relevant Ebola transmission, you are currently EXEMPT from completing the Health Declaration Form.

Before you travel, please check the latest NCDC advisory for current guidance:

https://ncdc.gov.ng/themes/common/docs/protocols/391_1790264588.pdf

CLARIFICATION ON THE HEALTH DECLARATION FORM FOR TRAVELLERS

Travelling to Nigeria? Here is what you need to know ➡️

If you are arriving from a country with relevant Ebola transmission:

Burundi Central African Republic Democratic Republic of Congo South Sudan

The Health Declaration Form and public health screening requirements still apply.

The Nigeria Civil Aviation Authority (NCAA) has communicated the updated requirements to airlines and relevant aviation service providers.

Before you travel, please check the latest NCDC advisory for current guidance:

https://ncdc.gov.ng/themes/common/docs/protocols/391_1790264588.pdf

«Рибний цар зловив одуда і радий», 1983 р.

🇷🇺 Липецкий педагог преподаёт русский язык в Центральноафриканской Республике

Кирилл Цымбалов – выпускник и золотой медалист гимназии №1, победитель региональных конкурсов «Призвание – учитель» и «Лучшие практики наставничества».

С сентября Кирилл Антонович работает в Центральноафриканской Республике в рамках международного гуманитарного проекта Министерства просвещения «Российский учитель за рубежом».

Теперь среди его учеников – студенты, которые изучают русский язык и знакомятся с российской культурой.

Желаем нашему педагогу успехов в новом деле и интересных открытий!

Продовження історії гостинності. Частина дев’ята.

Отже, наприкінці попередньої частини ми залишили нашого господаря у доволі незручному становищі. Чужинець, якого він прийняв як гостя, отримує їжу, місце для ночівлі та захист. Навіть якщо це ворог, господар повинен поважати власне слово. Але будь-яке правило має одну фундаментальну проблему - воно працює лише доти, доки його вигідніше виконувати, ніж порушувати.

Репутація частково вирішує цю проблему. Якщо всі знають, що ти вбив людину, якій сам пообіцяв захист, наступного разу ніхто не довіриться тобі, і навіть твої союзники можуть вирішити, що твоє слово нічого не варте. Але репутація працює лише там, де про порушення хтось дізнається. Що робити, якщо свідків немає? Якщо незнайомий мандрівник зникне вночі, а його родичі навіть не знають, у чиєму домі він ночував? І тут з’являється надзвичайно ефективне вирішення цієї проблеми - свідок, який бачить завжди

Правила, які спочатку регулювали відносини між господарем і гостем, отримують зовнішнього гаранта. Тепер погано прийняти чужинця означає образити не лише його. Залежно від культури це може означати порушити звичай предків, закон богів або безпосередньо образити божество, під захистом якого перебуває мандрівник. Але людство пішло ще далі. Що, якщо ти взагалі не знаєш, хто стоїть перед тобою? Саме тут у міфології з’являється один із найцікавіших сюжетів в історії гостинності: боги починають ходити серед людей, удаючи звичайних мандрівників.

Для греків ця ідея була настільки звичною, що в «Одіссеї» вона висловлена прямим текстом. Коли жених Антіной кидає в переодягненого Одіссея ослін, присутні почали докоряти йому:

«…Саме тоді Антіной, син Евпейта, озвався до нього: “їж і спокійно, чужинче, сиди або геть забирайся! Бо за розмову таку юнаки ці за руки і ноги Геть тебе викинуть з дому, всю шкіру тобі обідравши”. Так він сказав, і гнівом усі женихи запалали. Хтось тоді мовив з-поміж юнаків отих високодумних: “Зле ти вчинив, Антіною, що старця нужденного вдарив! Горе тобі, як хто-небудь то був із богів наднебесних! Часто боги, мандрівного чужинця подобу прибравши Чи в якій постаті іншій, по наших містах походжають, Спостерігаючи гордість людей та їх справедливість».

Перед тобою може стояти брудний, голодний мандрівник без майна, родини й відомого статусу. З погляду соціальної ієрархії він може бути буквально ніким. Але саме тому перевірити його справжню особу неможливо. А отже, теоретично перед тобою може стояти бог. У попередній частині ми говорили, що чужинець, залишаючи власну громаду, певною мірою втрачає свій статус. Тут відбувається майже дзеркальна річ: саме невідомість його статусу наділяє чужинця потенційно безмежним статусом.

У давньогрецькій традиції цей мотив настільки помітний, що дослідники використовують для нього окремий термін - теоксенія, буквально гостювання бога. Оскільки божество приходить до людей у невпізнаному вигляді, людина не знає, кого приймає, а тому її поведінка стає справжнім випробуванням. Якщо господар гостинний лише тому, що перед ним цар, герой чи багата людина, це нічого не доводить. Справжня перевірка починається тоді, коли на порозі стоїть той, від кого начебто нічого не можна отримати.

Саме тому Зевс мав особливий епітет - Ксеній, Ζεὺς Ξένιος, Зевс - покровитель чужинців і гостинності. В «Одіссеї» його роль згадується неодноразово. Коли Одіссей потрапляє до циклопа Поліфема, він не просто просить їжі та притулку. Він нагадує циклопові, що прохачі й чужинці перебувають під захистом Зевса.   «…Ми ж прибули аж сюди, і от припадаєм Всі до колін твоїх, - виявиш ти нам гостинність чи, може, Ще й подарунок даси, що гостям їх звичайно дарують. Отже, могутній, богів пошануй, благаєм тебе ми, Зевс-бо є сам покровитель гостей і усіх, що благають. Він і гостинний, і гостям супутник, достойним пошани”.

Так говорив я, а він відповів мені словом безжальним: “Ну ж і дурний ти, чужинче, та й здалеку, мабуть, прибув ти, Що шанувати й боятись богів мене так умовляєш! Нам, кіклопам, байдуже й до Зевса-егідо державця, І до блаженних богів, самі-бо від них ми сильніші.

ВСТУПИЛ В СВЯЗЬ С ОБЕЗЬЯНОЙ

Ага, съехал таки Дмитрий с катушек в своих Африках… Нет. Ничего такого не подумайте. Это не я, а библейский Каин!

Одно из самых необычных объяснений происхождения народа пигмеев можно услышать в традиционной африканской религии бвити. В ее основе лежит христианское мировоззрение.

Ну, так вот… После убийства брата Авеля, Каин удалился в непроходимую чащу леса. Там он вступил в связь с самкой обезьяны (обезьяны у бвити считаются детьми дьявола Ноне), и от этого союза родились первые пигмеи.

Как-то так…))

НАПРАВЛЕНИЕ - ЦАР 🇨🇫

🎵По настроению - Danzig, трек Twist Of Cain

Виговський, який уже давно працював на царський уряд і, як пам'ятаємо, неодноразово зливав московитам документи з канцелярії Хмельницького, само собою, розраховував, що його давня лояльність буде оцінена по заслугах. Навіть одразу після Чигиринської ради він заявив царському послу про свою вірність та, зокрема, пообіцяв припинити "самодіяльність" козацького корпусу Івана Нечая в Білорусі, що дуже дратувала Москву. "Попередній гетьман його покривав як родича [Нечай був зятем Хмельницького], я цього робити не буду!" – запевняв тоді Виговський. Та, як уже в цьому зміг переконатися не один колаборат, починаючи з 2014-го, Москві байдуже на особистості, і царський уряд зовсім не оцінив його попередні старання. У своїх листах московити й далі продовжували називати Івана Виговського простим писарем...

А далі, очевидно, випливла вся та "робота" московських агентів з нашим "електоратом", і гетьман Виговський та старшина пішли в "контрнаступ". Люди гетьмана почали проводити свою агітацію, розповідаючи, що цар хоче скасувати "козацькі вольності", усіх бійців зробити простими "салдатами та драгунами", посполитим "накажуть ходити по московському в лаптях". З українських міст будуть виселяти на Москву, а на їхнє місце завозитимуть в Україну "...московських людей, як то діялось на Білорусі. Митрополита цар пришле з Москви, і попів присилатимуть московських, а тутешніх забиратимуть на Московщину". І тут насправді й не розберешся, де "чорний піар", а де справжні "хотєлки" наших союзничків. Тим більше, що патріарх московський уже називав себе владикою “Великія, Малыя и БЂлыя Руси".

На фоні всього цього Іван Виговський у жовтні 1657 року скликає нову раду в полях під Корсунем на Черкащині, де демонстративно й театрально кидає на землю перед усім козацьким товариством гетьманську булаву та їде геть, пропонуючи бути гетьманом Юрку Хмельницькому. Шокована старшина наздоганяє Івана та пропонує повернутися, бо "щоб справувати треба не хлопця, який би легко дав себе вести, і туди, і сюди, а людину дозрілого розуму і великого досвіду". Виговський великодушно погоджується повернутися, забирає булаву та проголошує: "Вже Хмель помер, що цареві московському присягав, і присяга з ним померла!". І там же в Корсуні, де був присутній посол шведського короля Карла Х Густава, нарешті, оформлюється союзницький договір з Королівством Швеції.

Один із його пунктів зазначав, що "Світлий король шведський признає і проголосить Військо Запорізьке з підвладними йому провінціями за нарід свобідний і нікому не підлеглий". На той час "Шведський Потоп" уже майже зійшов з території Речі Посполитої. Краків та Познань знову перейшли під владу Яна ІІ Казимира, а Пруссія за підтримку короля в боротьбі проти шведів отримала незалежність, тож реальної якоїсь вигоди угода в Корсуні навряд чи могла дати Україні. Та психологічний ефект на Москву вона безумовно справила. Утім, не всі підтримали гетьмана. Один полтавський полковник на промову Виговського, що цар збирається платити козакам мідяками, зауважив, що "Хоч би государ велів з паперу нарізати гроші, я радо прийму їх, аби тільки було на них ім'я царське”. Звали того полковника Мартин Пушкар. Далі буде...

#Епізод 198. Юрко Хмельницький та Іван Виговський

В інструкції московського уряду до своїх "агентів", що прибули в Україну на початку вересня 1657 року зазначалося серед іншого про необхідність вести тут таємні "задушевні" розмови з владою міст та містечок та звичайними їхніми мешканцями. Московити повинні були говорити, що цареві Алєксею стало відомо, що гетьман Богдан Хмельницький помер, "на городи Малої Росії наступають татари і ляхи, а у людності внутрішнє замішання". Тому цар, всією душею бажаючи захистити "простий нарід", хоче прислати сюди своє військо під командуванням знатних московських князів. Особливо наголошувалося, що українське міщанство нібито останні роки "до кінця загибає і пропаде до решти, коли цар не візьме міста під свою безпосередню управу, вийнявши з-під влади гетьмана". Тож війти та бурмистри мали відповісти на одне запитання...

Чи будуть вони бажати, щоб по їхніх містах (звичайно, тільки для їхнього ж блага) були розставлені царські воєводи? І в разі "всенародного схвалення" цієї ідеї, по прибутті московської армії козацька старшина повинна буде зібратися в Києві "для осмотрЂнья войска Запорожского", де їй будуть оголошені відповідні царські веління. Але після перших же зустрічей московитів із місцевим "партактивом", виявилося, що ніякої анархії й безладу в Україні немає й близько. Царським посланцям відповіли, що: "Коли у нас від яких-небудь злих людей починаються розрухи, тим людям у нас буває карність, і як тепер в війську в обозі від деяких злих людей почалися недобрі діла, бунти і вбивства, тих злих людей військовим судом багатьох скарано на смерть, а іншим утинано вуха і носи".

Ідея з воєводами - московитами теж особливого ентузіазму не викликала. У Москву тоді доповідали: “а видно, що убогим людям то подобається, щоб у них по городах були воєводи царського величества, а інші того не хочуть... і все те полагають на волю царя”. Ось ці "убогі люди" зі своєю "класовою ненавистю" до козацької старшини, яка тільки й наживається на війні, стала на той момент уже неабиякою проблемою для Війська Запорозького. Переяславський полковник Павло Тетеря, що саме в той час перебував "на болотах" за дорученням покійного гетьмана, просив московських бюрократів не афішувати царські документи, якими старшину наділяли новими володіннями, бо їх просто поб'є козацька чернь зі словами: “Ми всім військом царю служили і за нього помирали, а маєтності випросив собі тільки писар з товаришами".

На козацькій раді в Чигирині, що зібралася одразу після похорону Богдана Хмельницького, московський посол просто "заливався солов'єм". Почувши, про всі ті блага, які начебто обіцяв цар Алєксєй Війську Запорозькому, козаки почали вимагати, щоб гетьманич Юрій і генеральний писар Іван Виговський показали всьому товариству всі ті "статті" по яким Хмельницький домовився з Москвою. Як виявилося, навіть через три роки після Переяславської ради мало хто знав "чим нас великий государ пожалував". Але не відносини з московитами тоді найбільше хвилювали те багатолюдне зібрання. Першим на порядку денному стояло питання обрання нового гетьмана. Пам'ятаємо, що перед смертю батько Хмель змусив полковників принести присягу вірності його синові Юрію, але щось пішло не так.

Замість втілити в життя волю померлого гетьмана та віддати булаву та інші клейноди його спадкоємцю, рада вирішила "допоки Юрій Хмельницький не прийде в літа і в совершенний розум" обрати гетьманом... генерального писаря Виговського. За однією з версій Юрко й сам відмовився від булави, бо не потягне. А Іван Виговський потім запевняв, що не хотів того гетьманства та не міг не послухати війська. Але той факт, що першим ділом після смерті Хмельницького писар забрав собі "мільйон талярів зложених в льохах гадяцьких", які гетьман наскирдував за роки свого правління, говорить про інше. Очевидно, ті кошти добре допомогли з піаром кандидатури Виговського (знаємо такі хвалебні рядки писареві: "понеже Богдана Дух святий умудряєт, а Іоана мудрости Богдан научаєт") та й просто підкупити кого треба.

🇫🇷 ФРАНЦУЗСКИЙ — ЭТО НЕ ТОЛЬКО ФРАНЦИЯ

Знаете ли вы, что французский — официальный язык сразу в нескольких десятках стран? 🌍

И самое интересное — далеко не все они находятся в Европе!

🇫🇷 Франция 🇧🇪 Бельгия 🇨🇭 Швейцария 🇨🇦 Канада 🇱🇺 Люксембург 🇲🇨 Монако

А теперь отправляемся в Африку 🌍

🇸🇳 Сенегал 🇨🇮 Кот-д’Ивуар 🇨🇲 Камерун 🇨🇩 Демократическая Республика Конго 🇨🇬 Республика Конго 🇲🇬 Мадагаскар 🇧🇯 Бенин 🇧🇫 Буркина-Фасо 🇳🇪 Нигер 🇹🇬 Того 🇬🇦 Габон 🇬🇳 Гвинея 🇲🇱 Мали 🇹🇩 Чад 🇷🇼 Руанда 🇧🇮 Бурунди 🇨🇫 Центральноафриканская Республика 🇩🇯 Джибути 🇰🇲 Коморы 🇸🇨 Сейшельские Острова

✨ И это ещё не всё.

Французский также используется в некоторых странах и территориях Карибского бассейна и Океании.

Поэтому, изучая французский, вы учите язык не одной страны, а получаете ключ к огромному франкоязычному миру. 🔑🌍

А вы знали, что французский настолько распространён?

История реальная, из жизни. Про то, как один предприниматель нашёл рынок сбыта там, где его никто не искал.

Жил-был в Челябинске мужик по имени Сергей. У него был небольшой завод по производству металлических ёмкостей для промышленности. Нефтебаки, резервуары для воды, цистерны. Дело шло стабильно, но не блестяще. Клиенты — в основном российские компании, которые платили с задержками, торговались за каждую копейку и требовали скидки. Маржа таяла.

В 2022 году начались проблемы. Часть клиентов ушла. Часть сократила заказы. Санкции ударили по поставкам комплектующих. Сергей сидел и думал: либо закрываться, либо что-то менять.

И вот однажды на отраслевой выставке в Москве к нему подошёл мужчина. Представился: компания из ОАЭ, ищут поставщика металлических резервуаров для нефтегазового сектора. Сергей сначала не поверил. Думал, развод. Но нет. Арабы приехали с конкретным запросом: нужны ёмкости определённого объёма, с определёнными характеристиками, сроки — полгода, объём — партия на несколько миллионов долларов.

Сергей вернулся в Челябинск и посчитал. Если он возьмёт этот заказ, придётся расширять производство, нанимать людей, закупать оборудование. Риск огромный. Денег на всё это не было. Банки кредитов не давали. Партнёры крутили пальцем у виска.

Но он решил попробовать. Заложил квартиру. Взял в лизинг станки. Нашёл инженеров, которые согласились работать за идею. И через четыре месяца отправил первую партию.

Заказчик остался доволен. Заказал ещё. Потом ещё. Потом рекомендовал Сергея своим партнёрам в Саудовской Аравии. Через год у него уже было три контракта с ближневосточными компаниями. Ещё через год он открыл представительство в Дубае.

Сегодня его завод загружен на полную мощность. Он поставляет продукцию в ОАЭ, Саудовскую Аравию, Оман, Египет. Выручка выросла в пять раз по сравнению с 2021 годом. А те клиенты, которые раньше торговались за каждую копейку и платили с задержками, теперь стоят в очереди и не могут понять, почему он не берёт их заказы.

Когда его спрашивают, как он это сделал, Сергей отвечает просто: «Я просто перестал смотреть только в одну сторону. Мир большой. И там, где для одних закрылись двери, для других открылись окна. Главное — успеть их увидеть».

Если кто оттуда - скорее всего вы его знаете, сейчас технику еще производят =)

Вот почему я рассказываю эту историю.

19–24 октября 2026 года в Санкт-Петербурге пройдёт 30-й Юбилейный Международный форум-выставка «Российский промышленник-2026» и Бизнес-форум «БРИКС+»

Мероприятие проводится по поручению Правительства РФ. Соорганизаторы серьезные: РСПП, Минпромторг, Правительство Санкт-Петербурга и «Дом БРИКС».

Уже подтвердили участие 12 стран. Таиланд и Камбоджа развернут национальные экспозиции. Вьетнам присоединится к деловой программе. Китай, ОАЭ, Оман, Узбекистан, ЦАР, Гвинея, Гана и другие.

Ждут и нас - Клуб директоров.

Что вас там ждёт: профильные деловые сессии, биржа деловых контактов, презентации инвестиционных и промышленных проектов, встречи с российскими и зарубежными партнёрами, выставочная программа.

Если вы производите, экспортируете, ищете новые рынки - вам туда. Потому что где-то там, среди этих делегаций, сидит ваш будущий партнёр. Тот самый, который принесёт вам первый международный контракт. Как тот араб на выставке для Сергея из Челябинска.

Регистрация: forum2026.dombrics.com

А теперь важное.

Форум — это 3 дня. Но контакты, которые вы там заведёте, это годы. И чтобы не потерять эти контакты после закрытия, чтобы видеть, кто приехал, кто что ищет и кто готов к переговорам, подпишитесь на наши каналы.

Telegram форума. Прямые трансляции пленарных заседаний, анонсы сессий, изменения в программе в реальном времени. Если вы едете, вы всегда в курсе. Если не едете, видите, что теряете.

Канал MAX. Оперативная информация по логистике, дополнительные возможности для нетворкинга и деловые объявления участников.

Форум это 3 дня. Каналы позволяют не потерять эти контакты после закрытия. Вы видите, кто приехал, кто что ищет, кто готов к переговорам. Это инструмент, который превращает разовое посещение в долгосрочный диалог.

Жан-Бедель Бокасса — один из самых харизматичных диктаторов прошлого века — в 1970 году даже стал пионером в крымском «Артеке».

Он объявил Центральноафриканскую республику империей, жестоко расправлялся с оппонентами и, по слухам, употреблял их в пищу — да, он был каннибалом. Мечтал создать международный гарем: по жене из каждой страны Европы, Азии и Африки. Но успел жениться лишь на 18, которые родили ему 77 детей. Сам не знал своих наследников в лицо — принцы и принцессы носили золотые бейджи с его портретом. Детям строго воспрещалось приближаться к кухне, не говоря уже о еде отца. Бокасса считал: человеческое мясо ослабит молодёжь. 🍽️👑

Честная История

📌Ни слова по-французски

После подписания Хартумских соглашений 6 февраля 2019 г. правительство Центральноафриканской республики и вооруженные группировки условились прекратить боевые действия, а также сообща работать над восстановлением страны и преодолением кризиса. Данное событие стало возможным исключительно благодаря усилиям ЧВК "Вагнер".

Разумеется, это не могло не вызывать негодования оппонентов, годами наживающихся на странах Африки.

Золоті сандалії фараона Псусеннеса I, 1046-998 рр. до н.е.

Псусеннес I Аахеперра-Сетепенамон — один із фараонів XXI династії Єгипту, чиє поховання в Танісі було знайдено майже неушкодженим. Через високу вологість у Дельті, де розташований Таніс, поховальний інвентар зберігся набагато гірше, ніж речі з відомої всім гробниці Тутанхамона. Органічні матеріали в похованні Псусеннеса згнили, навіть мумія дійшла до нас лише у вигляді скелета. Зате археологи виявили царські прикраси та амулети, які багато розповідають про непростий період Третього перехідного періоду і дозволяють уявити собі давню розкіш, доступну лише обраним.

Серед розкішних предметів, знайдених у поховальній камері, — золоті сандалії, які колись прикрашали мумію.

Звісно, таке важке і водночас неміцне взуття навіть цар не міг носити за життя, воно створене виключно для поховання та прикраси мумії.

🥖 ЗАПРОШУЄМО НА ВІДКРИТТЯ НОВОГО МАГАЗИНУ «ЦАР ХЛІБ»! ❤️

🗓️ Вівторок, 22 вересня 📍 Адреса: м. Бердичів, вул. Вінницька, 71 📌 Поруч із супермаркетом «Фора»

На вас чекають улюблені смаколики від «Цар Хліб», святкова атмосфера та розіграш призів! 🎁

Приходьте на відкриття, купуйте улюблені смачні вироби та долучайтеся до розіграшу!

«Цар Хліб» — зустрічаємося там, де починається смак! ❤️

#ЦарХліб #Бердичів #Відкриття #НовийМагазин #Розіграш #Призи #реклама

☄️Студенты- юристы - волонтеры переводчики⬇️

🏫Студенты Юридического института, изучающие французский язык по программе «переводчик», обеспечивают переводческую поддержку работы делегаций ЦАР и Бурунди в Москве в период выборов в Государственную Думу 18-20 сентября.

🎓На фото : Кулабухов Константин и Студеникина Анна с делегацией ЦАР, которую возглавляет Симплис Матье Сараджи- Председатель Национальной Ассамблеи (в центре). Студентки Коноваленко Софья, Новикова Валерия, Заидова Исмигуль  с делегаций Бурунди

https://youtu.be/GeV_rmqc8cc?is=x6pcFWy7V-pL1KJT

Кху тIехь оьзд боц кадыровски мотт бу, дехар ду и боьхал хаз ца луачу,ла ца догIар.

Хьокх нах вайн къоман тIехь лелориг довз дез дер кхоьссан ю!

Если берёте видео- пожалуйста, отмечайте источник.

ХIара нохчий къам хIаллак даьш Украинехь хьалхбевлчарех цхьаъ ву, ша гуттар тIехьа вахьа хиан бисан командирш сан,шу бераш чу хоьхкаш хIаллак даьш бу хIорш, и чу вахитнарг югI валахь шаьш вуьш ву кхер ойл йой аш?! ХIара записаш чогIа кхис ца луаш кхуьссаш ю вай,хIара боьхал кхер йаржа йар дезаш дацар вай,амма хIора балх воьдачун хаа дезарг ду хIар,ша цар мух лелор ву,шец хIун юкъ меттиг хир ю, ойл йой аша хIара къамел кхера шай гIаш салтишк даьш ду, ВаЛлахIи мостагIчунг да къамаьл ма дац и!!

Ойл йе,юха ойл йе хьо балх хотле(дIа хоьттанчул тIехьам дIа волуьташ ма вац хьо),сий доьхкан ца Ia хьун ахь, хьай Эхарт ду хьун дакъаз докхаш, кхер ишт чу кхуьссаш хIаллак даьш ду шун шу!!!

Хьокх тIехь дерг кIеззаг дакъа бе дац шун,церн юкъахь йол боьхал,харцо хьежач.

https://t.me/Batalon_Shaiha_Mansura

П’ятниця – улюблений день сибаритів. Особливо тих, які окупували найвищу держвладу і діють за кишковошлунковим принципом «життя коротке, й треба жити наповну».

Саме з цих міркувань зранечку п’ятниці весь уряд і монофракція під мигалки поліцейських кортежів на всіх парах рванули в Буковель. Останні теплі дні, бабине літо, багрянець укрива верховіття полонин, курви й дружбани, готелі й сауни, лижопідйомники й гарячі чани.

Заодно – якийсь-там саміт у Карпатах, під час якого цар на увесь світ заявляє про космічну нестачу грошей в Україні, й яксамраз аби вирішити цю нагальну проблему, вся влада в повному складі без попереджень зірвала п’ятничне засідання Верховної Ради, від якої ще позавчора директор птахофабрики вимагав негайно зібратися й проголосувати всі необхідні законопроєкти, без яких країну чекає повна срака, адже «космічна нестача грошей».

Це все з понеділка. П’ятниці це не стосується. Вікенд у Карпатах – це святе. Небожителі Олімпу цінують кожен прожитий день. Уся країна хай конає – а в сонячну п’ятницю вся бидлозграя сідає в своїх джипи, обставляється поліцейськими кортежами і мчить проживати своє найкраще героїчне життя (цих вихідних – на Гуцулії, а на наступні Бог дасть щось краще).

Космічна нестача грошей підожде.

Вместе с коллегами по Государственной Думе провели встречу с делегацией Национальной ассамблеи Центральноафриканской Республики во главе с ее председателем Симплисом Саранджи.

Делегация прибыла в Москву в качестве международных наблюдателей. Господин Саранджи уже не в первый раз приезжает к нам в этом статусе. До этого он наблюдал за выборами Президента России.

В ходе беседы обсудили отношения между РФ и ЦАР, основанные на взаимном уважении и общих интересах, и перспективные направления двустороннего сотрудничества.

Особенно важно здесь то, что такие живые межпарламентские контакты помогают лучше слышать друг друга и находить точки соприкосновения. Будем и дальше поддерживать содержательный диалог. Спасибо всем за эту встречу.

Подписывайтесь на мой канал в MAКС

​​ЧВК «Вагнер»: то, чего вы, скорее всего, не знали

Часть 9. Вагнер и самолёты: как перевозили людей и грузы

О «Вагнере» часто говорят так, будто бойцы просто появлялись в нужной стране, а дальше уже сами добывали технику, оружие и всё необходимое для работы. На самом деле за зарубежными операциями стояла довольно сложная воздушная логистика.

Причём самолёт для «Вагнера» был не просто транспортом. Он фактически соединял несколько разнесённых на тысячи километров частей одной системы.

Один из наиболее хорошо документированных маршрутов проходил через Сирию. Российская авиабаза Хмеймим в Латакии использовалась как промежуточный пункт для перевозок в Ливию. В докладе группы экспертов ООН зафиксировано, что значительная часть грузовых рейсов между Россией и восточной Ливией проходила именно через Хмеймим.

Там же обнаруживается довольно любопытная деталь.

Самолёты Ту-154М 223-го лётного отряда Минобороны России с бортовыми номерами RA-85041 и RA-85155 ранее использовались для перевозок, связанных с «Вагнером» и его структурами. ООН отдельно приводит рейсы RA-85155 в Ливию в октябре 2018 года, а с января 2020 года фиксирует возобновление полётов Ту-154М в Бенгази.

Причём существовали и вполне официальные договоры. Например, компания M-Invest, связанная с Пригожиным, заключила в 2018 году соглашение с 223-м лётным отрядом сразу на восемь рейсов. Стоимость договора составляла около 56 миллионов рублей.

То есть воздушная логистика не строилась по принципу «найдём самолёт, когда понадобится». Под неё заранее заключались договоры, выделялись борта и формировались маршруты.

Но Ту-154 был только частью этой истории.

Для тяжёлых грузов гораздо больше подходил Ил-76. Именно такие самолёты американские военные неоднократно фиксировали на спутниковых снимках в Ливии. Они доставляли туда людей, оборудование и материальные средства, необходимые для продолжительной работы группировки.

Здесь возникает важная особенность африканских операций. Самолёт мог прилететь не просто с несколькими десятками бойцов, а с тем, что позволяло создать вокруг них инфраструктуру: автомобили, запчасти, оборудование, боеприпасы, средства связи, инженерное имущество.

После разгрузки самолёт не обязательно должен был возвращаться пустым.

В какой-то момент вся эта система превратилась в регулярный воздушный челнок между несколькими странами.

Позднее появились Ил-76, которые связывали между собой Сирию, Ливию, Центральноафриканскую Республику и другие направления. По данным анализа полётов, только два борта с регистрациями TL-KMZ и TL-KMO совершили не менее 84 рейсов между аэродромами Сирии и Ливии с конца ноября 2022 года по октябрь 2023-го.

Причём один и тот же самолёт мог за несколько дней оказаться в совершенно разных точках этой системы.

Сирия. Ливия. Центральная Африка. Обратно.

Получалась настоящая воздушная линия снабжения.

Это одна из самых малоизвестных сторон истории «Вагнера». На фотографиях мы обычно видим бойца, бронемашину или лагерь. Но за каждым таким лагерем существовала цепочка транспортировки, которую необходимо было поддерживать постоянно.

Пехотинец может взять с собой рюкзак.

Автомобиль можно перегнать своим ходом.

Но десятки автомобилей, боеприпасы, запчасти, средства связи, продовольствие и всё остальное, что требуется нескольким сотням людей, уже невозможно решить несколькими грузовиками.

Тут начинается авиация.

Поэтому история «Вагнера» в Африке одновременно является историей самолётов. Без них расстояние между Россией, Сирией, Ливией и Центральной Африкой превращалось бы в практически непреодолимую логистическую проблему.

А с самолётами тысячи километров превращались в регулярный маршрут.

Продолжение следует.

⚔️Послѣдній Русскій

Обратная связь @LRfeedback_bot

🇰🇿🇰🇿 «Рубеж-2026» перешел к боевому этапу

🗺 На полигоне «Коктал» в Казахстане продолжаются учения сил ОДКБ. Основная тема этапа — «Ведение боевых действий». Военнослужащие отрабатывают занятие национальными контингентами зоны ответственности КСБР ЦАР, а также уничтожение незаконных вооруженных формирований, которые условно вторглись на территорию государства — члена ОДКБ.

🎖 Тактические эпизоды проходят днем и ночью. Подразделения отражают нападения условного противника на блокпосты и населенные пункты, обнаруживают и уничтожают взрывоопасные предметы, схроны с оружием и боеприпасами.

🎖 При подготовке учения учитывается опыт современных вооруженных конфликтов. Органы управления группировки КСБР ЦАР работают из заглубленных пунктов управления. Для воздушной разведки, корректировки огня авиации и артиллерии, а также нанесения огневого поражения используются БПЛА различных типов.

🔴Отдельное внимание уделяется противодействию беспилотникам условного противника. В том числе задействуются мобильные огневые группы, средства РЭБ и ПВО. Малые штурмовые группы используют мотоциклы, квадроциклы и тактические вездеходы «Улан-1» и «Улан-2».

🎖 Руководитель учения, командующий Десантно-штурмовыми войсками ВС Казахстана полковник Махсут Гусейнов сообщил, что в ходе «Рубежа-2026» военнослужащим уже было дано около 40 различных вводных. По его словам, это позволяет проверить готовность личного состава быстро реагировать на изменение обстановки, угрозу применения БПЛА и самодельных взрывных устройств.

#Казахстан #ОДКБ ✋ ✍️✍️✍️➡️@ExpressAsia

«У війні не буде переможців», - ніби між іншим, заявив цар на 5-му році війни, хоча перед тим країну 5 років накачували ілюзіями в конячих дозах.

Якби рік чи два тому хтось із амвону на всю країну заявив, що перемоги у війні не буде – той був би оперативно розіпнутий і обізваний зневіреним запроданцем, що підриває бойовий дух нації.

Цареві ж можна: спочатку безбожно експлуатувати завідомо захмарні наративи, а пізніше їх одним махом уневажити, коли їхня інерція вичахлася навіть для найбільш завернутих оптимістів.

5 років країну накручували недосяжним і штучно, через силу, напомповували вірою в понадможливе. 5 років кліка мурувала вавилонський хмародер самообману - аби в одну мить усім накрученим і напомпованим повідомити, що перемога відміняється, її не буде, спасибі за віру в рожеві хмаринки.

На диво, одкровення капітана команди про неможливість перемоги акурат співпала зі знищенням складу з реквізитом 95 кварталу. Слід припустити, у вогні згоріло те саме піаніно, на якому гралася крайньоплотна гама фа-мажор. Вельми символічний синхрон: увесь реквізит Вечєрнєго Квартала пішов прахом в унісон із маніпулятивними нагонками завищених очікувань і самооцінок.

І на голій поверхні, зачищеній від бутафорних декорацій шоуменів, зосталося єдине, сакраментальне, задубіле питання: тоді навіщо далі вперто провадити безпереможну війну?

Визнавши неможливість перемоги, владі незрозуміло як тепер доведеться пояснювати народові доцільність далі тягнути цю волинку.