Частина 5
Хронологія операції "Гоморра"
• 24–25 липня: нічний наліт близько 790 бомбардувальників Королівських ВПС (RAF). Перше застосування системи Window
• 25 липня: денний наліт близько 120 бомбардувальників ВПС США (USAAF)
• 26 липня: денний наліт близько 50 бомбардувальників USAAF
• 27–28 липня: нічний наліт близько 780 бомбардувальників RAF. Вогняний смерч
• 28 липня: наказ про евакуацію Гамбурга
• 29–30 липня: нічний наліт близько 770 бомбардувальників RAF. Другий вогняний смерч
• 2–3 серпня: нічний наліт близько 740 бомбардувальників RAF, через погані погодні умови літакам довелося розсіятися
Гамбурзький рахунок
Існують різні оцінки кількості жертв операції "Гоморра": за кілька ночей в Гамбурзі загинули від 34 до 43 тисяч людей (остання цифра співставна із кількістю загиблих солдатів із Гамбургу на усіх фронтах – 45 тис. осіб).
Близько 125 тисяч звернулися по медичну допомогу вже в інших населених пунктах. 250 тисяч будинків - понад половину всього житлового фонду міста – було зруйновано. Близько 1 млн мешканців міста, де до нальоту жили 1,7 млн людей, залишили його.
Також були зруйновані понад пів тисячі підприємств, 2 тисячі бізнесів, 300 офісних будівель, 24 лікарні, 277 шкіл. Повністю припинив роботу громадський транспорт і залізниця.
Система каналів вийшла з ладу – водні артерії перегороджували рештки затоплених кораблів та зруйнованих будинків. Подачу води в місто вдалося відновити лише всередині серпня.
Проте в сенсі ефективності ці шокуючи за масштабами удари мали дещо не ті наслідки, яких очікували союзники.
Операція "Гоморра" не мала великого прямого впливу на оборонну промисловість, крім порту. Вже під кінець року промислову потугу Гамбургу відновили на 80%.
У віддалених землях – таких, як Баварія, біженців сприймали не дуже приязно.
Багато з них досить швидко повернулися в Гамбург, хоч і не "додому", адже значна частина саме житлових кварталів були зруйновані. Якщо після операції населення міста скоротилося до 600 тисяч, то вже до кінця року воно зросло до понад 1 млн осіб.
Моральний дух, по якому цілили союзники, підупав, але бунту проти влади не сталося. І тодішні спостерігачі, і сучасні історики кажуть про те, що ті, хто вижили, швидко повернулися до праці в порту та на підприємствах, але їх наче паралізувало. Вони виконували роботу автоматично, зосередившись лише на виживанні.
Проте руйнування, завдані Гамбургу, які очевидці опиcували як такі, що не вкладаються в голові, спричинили низку масштабних змін у системі протиповітряної оборони Німеччини.
Авіаудари союзників принесли війну у центри німецьких тилових міст. Як літаки, так і зенітні гармати стали перекидали з фронту для захисту тилу. Вже станом на серпень 1943 року 45% усіх німецьких винищувачів було зосереджено на території країни, а додаткові підрозділи — на півночі Франції.
Згодом на тил Німеччини стали переорієнтовувати і боєприпаси, від чого армія стала потерпати не лише від браку підтримки з повітря, але й снарядів.
Тож у певному сенсі можна стверджувати, що військові результати всієї кампанії бомбардувань виявилися вагомішими за її вплив на німецьку економіку чи бойовий дух населення.
Нацистська верхівка публічно звинувачувала союзників у воєнному злочині.
Як свідчать документи, а також матеріали допитів, проведених союзниками вже після війни, "Гоморра" викликала шок "на горі". Міністр пропаганди нацистської Німеччини Йозеф Геббельс писав у своєму щоденнику про "Дамоклів меч, що завис над Німеччиною". А нацистський міністр озброєнь і військового виробництва Альберт Шпеєр визнав: те, що сталося в Гамбурзі, "вселило в нього страх Божий".
Після війни він розповів слідчим, що бомбардування Гамбурга справило "надзвичайне враження" на найближче оточення Гітлера, й що він сам казав фюреру: подібні атаки союзників можуть призвести до швидкого завершення війни.
Проте війна тривала ще два роки.