🫂 Як підтримати близьку людину, яка має залежність? (2/2)
4️⃣ Допомагай шукати лікування, але не намагайся лікувати самостійно.
Залежність рідко вдається подолати лише завдяки силі волі.
Ти можеш допомогти знайти лікаря, психолога чи психотерапевта, запропонувати звернутися до реабілітаційного центру або груп взаємодопомоги, які працюють за 12-кроковою моделлю, поїхати разом на першу консультацію.
Але пройти цей шлях замість іншої людини, на жаль, неможливо. Вона має стати на шлях одужання усвідомлено.
Відмова від вживання речовин чи деструктивної поведінки, як не дивно, звільняє багато часу. Підтримкою при одужанні від близьких може бути залучення людини до нових справ, цікавих хобі чи якісного часу разом. Це може допомогти відволікатися від навʼязливих думок про залежність.
Зазвичай залежність має глибші корені, ніж «мені просто подобається»: тривога, сором, сум, самотність, неможливість зрозуміти свої емоції тощо. Під час тверезості ці проблеми нікуди не дінуться, тому частина лікування буде спрямована на те, щоб їх вирішити. Зі сторони близьких теж важливо залучатися до цього, допомагаючи близькій людині шукати інші способи реагування на складнощі в житті.
5️⃣ Будь готовий/а до різних реакцій.
Заперечення, обрáзи, гнів, обіцянки «я сам/сама впораюся» — це перші реакції на твою ініціативу розмови. Або ж повернення до залежності після періоду утримання (так, ⅔ людей, які лікуються від алкогольної залежності, мають рецидиви).
Таке повернення може супроводжуватися звинуваченнями:
🗯️ «Це через те, що ви від мене віддалилися»,
🗯️ «Це тому, що ви мене лишили в тому центрі» тощо.
Будь ласка, не звинувачуй ні себе, ні близьку людину в поверненні до вживання чи шкідливої поведінки. Так працює опір в лікуванні.
І на жаль, усе це може бути частиною процесу одужання.
Це не означає, що людина не хоче змінитися. Часто так проявляється сама залежність, яка всіма способами намагається зберегти своє місце в житті людини.
Саме тому так важливо не втрачати надію, але й не будувати її лише на словах. Найкраще орієнтуватися на реальні кроки та зміни у поведінці.
6️⃣ Не забувай про себе.
Жити поруч із залежністю дуже виснажливо.
Поступово життя близьких може почати обертатися лише навколо однієї людини: її зривів, лікування, настрою, проблем. У цьому процесі легко втратити контакт із власними потребами, відпочинком, друзями, роботою чи захопленнями.
❗️ Пам'ятай: щоб підтримувати когось, тобі самому/ій теж потрібні сили.
Саме тому не соромся звертатися по допомогу до психолога або груп підтримки для родичів людей із залежністю.
🌱 Турбота про себе — це необхідна умова для того, щоб залишатися поруч.
7️⃣ Пам'ятай: навіть найкраща підтримка має свої межі.
На жаль, любов та відданість не можуть вилікувати залежність.
Умовляння не можуть змусити людину змінитися.
І навіть безмежне бажання допомогти не здатне пройти шлях одужання замість іншого/ої.
Ти можеш лишатися поруч попри ті складнощі, які приходиться проживати на шляху лікування:
💭 «Я бачу, як тобі складно»;
💭 «Я не підтримую залежність, але я продовжую бачити в тобі людину і знаю, яким/ою ти можеш бути»;
💭 «Коли ти будеш готовий/а лікуватися, я готовий/а бути поруч».
Але якщо твій терпець уривається, ти зазнав/ла шкоди чи просто не здатен/на підтримувати далі — нормально взяти паузу та перепочинок.
➡️ Буває, що намагаючись врятувати близьку людину, ми настільки занурюємося в її проблему, що поступово перестаємо помічати власне життя. Уся увага зосереджується на тому, щоб контролювати, перевіряти, переконувати, рятувати... І непомітно життя починає обертатися навколо чужої залежності. У психології цей стан називають співзалежністю.
Хоч вона народжується з любові та благородних мотивів, з часом може виснажувати не менше, ніж сама залежність. Будь обережним/ою з цим станом.
☀️ Дякуємо тобі за все хороше, що ти робиш для інших! Але і памʼятай про себе та свої потреби теж)
🍀 Психолог на звʼязку
📲 Ми в інстаграмі
