🔴 Дитина з інвалідністю: відстрочка є, а зі звільненням зі служби все значно складніше
🔎 Сьогодні хочу звернути увагу на доволі цікаву і, на мій погляд, проблемну неузгодженість у мобілізаційному законодавстві. Мова йде про чоловіків, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років.
📌 Почнемо з відстрочки.
Пункт 5 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» прямо передбачає право на відстрочку для:
👉🏻 жінок та чоловіків, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років.
‼️ Зверніть увагу: тут закон не ставить право батька на відстрочку в залежність від відсутності іншої особи, яка зобов'язана виховувати дитину.
Тобто якщо чоловік виховує дитину з інвалідністю до 18 років - закон передбачає для нього відповідну підставу для відстрочки.
❌ А тепер переходимо до зовсім іншого Закону - «Про військовий обов'язок і військову службу».
І тут починається найцікавіше.
⚠️ Якщо такий чоловік уже проходить військову службу і хоче звільнитися через цю ж сімейну обставину, законодавець встановлює додаткову умову.
Пункт 3 частини 12 статті 26 передбачає можливість звільнення під час воєнного стану у зв'язку з:
👉🏻 вихованням військовослужбовцем дитини з інвалідністю віком до 18 років у разі відсутності інших осіб, які зобов'язані її виховувати.
І ось маємо дуже цікаву ситуацію.
🟢 Поки чоловік є військовозобов'язаним - сама обставина виховання дитини з інвалідністю дає йому право на відстрочку.
🔴 Але якщо він уже став військовослужбовцем - тієї самої обставини для звільнення може бути недостатньо. Додатково потрібно доводити відсутність інших осіб, які зобов'язані виховувати дитину.
Тобто одна й та сама сімейна ситуація має абсолютно різні юридичні наслідки залежно від того, чи людина ще є військовозобов'язаною, чи вже проходить військову службу.
❗️ Саме тому я вважаю цю підставу для відстрочки певною мірою «хиткою» з практичної точки зору.
Не тому, що права на відстрочку немає - воно прямо передбачене законом.
А тому, що у випадку, коли людина з будь-яких причин опиниться на військовій службі, просто послатися на те, що вона виховує дитину з інвалідністю, для звільнення вже може бути недостатньо.
І тут виникає абсолютно логічне питання:
чому до батька дитини з інвалідністю ДО мобілізації закон встановлює одні вимоги, а ПІСЛЯ мобілізації - вже значно жорсткіші?
Особливо враховуючи, що потреби самої дитини після мобілізації батька нікуди не зникають.
📲 Проблема вже привернула увагу громадськості. Зокрема, реєструвалися петиції до Кабінету Міністрів з вимогами змінити підхід до звільнення військовослужбовців, які виховують дітей з інвалідністю.
Однак станом на сьогодні відповідна розбіжність у законодавстві залишається.
📌 І це далеко не єдиний приклад, коли підстави для відстрочки від мобілізації та підстави для звільнення з військової служби зовні здаються однаковими, але після уважного прочитання законів виявляються одна-дві додаткові фрази, які повністю змінюють ситуацію.
Тому дуже важливо не ототожнювати два поняття:
«я маю право на відстрочку» ≠ «якщо мене мобілізують, я автоматично матиму право звільнитися».