«Доба оксамиту. Україна в шатах Русі», Олексій Мустафін.
А що ми насправді знаємо про цей період?
Я от сів і чесно почав згадувати. Шкільний курс історії. «Червлені щити» Володимира Малика. Дуже багато імперських наративів, які ми роками ковтали і навіть не помічали. І все. Далі ніби якийсь туман. Русь. Київ. Прийшли татари. Зруйнували Київ. Потім звідкись виринає Галицько-Волинське князівство, литовці, а далі майже відразу Річ Посполита. А що весь цей час відбувалося на величезній території сучасної України? Люди ж нікуди не зникли. Міста теж. Князі не випарувалися. Просто про цей період ми знаємо якось дуже мало.
Чесно кажучи, це одна з небагатьох книжок про княжу добу, яку мені взагалі вдалося знайти. Саме тому я і взявся за неї.
І частково вона відповідає на ці питання.
Причому відповідає через величезну кількість фактів, джерел, літописів і різних історичних свідчень. Видно, що автор проробив дуже велику роботу. Багато моментів були для мене справді новими.
Найбільше мені сподоблись розділи про мусульманську громаду в Києві періоду хрещення Русі, або про те, як московити русифікували наших богатирів. Іллю Муровця, Микиту Кожум’яку та багатьох інших. Це якраз той випадок, коли починаєш розуміти, що імперія воює не лише за території. За історію теж. І якщо достатньо довго повторювати одну й ту саму версію, через кілька поколінь вона починає сприйматися як очевидна.
Але тут є одна особливість, про яку, мабуть, варто сказати.
Я чекав трохи іншої книжки.
Мені хотілося отримати більш-менш цілісну картину цього періоду. Зрозуміти, що відбувалося після занепаду Києва, як жили різні землі, як усе це між собою було пов’язано. А книжка працює трохи інакше. Автор ніби розкидає перед читачем цікаві історії, персонажів, окремі сюжети, які його самого захоплюють. Вони хороші, вони нові, але далеко не завжди складаються в одну велику картину.
Тому якщо знань про цей період у вас поки небагато, я навіть не впевнений, що це найкраща книжка для старту. Вона радше поглиблює окремі теми, ніж вибудовує фундамент.
Але знаєте що?
Після неї я ще більше переконався, наскільки ми погано знаємо власне середньовіччя. І наскільки багато там ще всього цікавого. Бо між Руссю і Річчю Посполитою не була якась історична пауза. Там теж кипіло життя.
Тепер просто доведеться читати далі.