Щось треш кучно пішов. Після полтавського памʼятника Шекспіру, виліпленого в манері садового гнома-маньяка, мені в очі впав відеовиріб Національного Банку до 30-ї річниці гривні. Кров з очей вдруге за день.
В операційному холі Нацбанку танцює карикатурна американська мафія 20-30х, посеред якої як главарь всього дійства зʼявляється голова НБУ Пишний. На контейнерах стрибають співучі пірати, один з них наприкінці видає видає поетичний перл «Разом пройдемо буремні моря, маленький кораблик мого гаманця», від чого вуха зівʼяли би навіть у полтавського Шекспіра.
Проте, естетика - справа смаку. Полтавський Шекспір теж комусь окей. Але кліп знятий дорого-багато. Не менше 100 тисяч доларів, як на мене. Реально більше. То хіба не можна було відсвяткувати ювілей національної валюти скромніше, коли цієї валюти катастрофічно не вистачає фронту? Скільки зборів для сил оборони можна було закрити замість цього трешака?
Я не розумію поведінку голови Національного банку, без дозволу якого цей виріб точно не міг зʼявитись, як і сам Пишний всередині виробу. З огляду на фінансовий стан держави, смітити грошима на трешовий піар це нормально? А якщо оплатила інша фінансова структура, то чи немає тут прямого конфлікту інтересів? Слоган, який повторюється всередині кліпу, співпадає зі слоганом державного ПриватБанку. Історія з общаковим державним «Сенсом» нічого не навчила?
Це все ще раз доводить - влада і Україна живуть в паралельних реальностях, які не перетинаються. Одні збирають копійки на фронт, інші викидають мільйони ювілейних гривень на самопіар. Ще й огризаються на спроби спустити їх на землю.