The New Yorker вийшов із статтею Декстера Філкінса — «Доларова дипломатія» Джареда Кушнера. Це стаття про те, на що перетворилася американська дипломатія при другій адміністрації Трампа.
Головний герой — Кушнер — зять Трампа, бізнесмен і людина, якій у парі з Віткоффом доручили закінчувати війни в Україні, Газі та Ірані.
Автор пише, що загалом Кушнер дивиться на дипломатію, як на продаж будинку.
💬 Мирні угоди схожі на угоди з нерухомістю, – каже Кушнер.
Мене останні кілька років критикують усі люди, які намагалися і зазнали невдачі, за те, що я роблю це не так, як вони. Якби хтось був успішним, я б цим не займався
Десятиліття дипломатії, конфліктів, військові баланси, міжнародне право і технічна експертиза — це все для нього другорядне. Кушнер бачить угоду, як посадити дві сторони за стіл, поторгуватися і «розділити різницю». Саме з таким підходом Кушнер і Віткофф вели переговори з Іраном щодо ядерної програми. В кімнаті для переговорів у них навіть не було технічного радника, хоча спеціаліст Міненергетики був закріплений за Віткоффом.
💬 Іранці приходять із пропозицією. Що вона означає? Наскільки вона їх відкидає — на два місяці чи на два роки? Які є способи це обійти? Те, що в них не було технічних радників — це професійна недбалість, – каже колишній чиновник Білого дому, який займався іранською ядерною програмою.
Один з друзів Кушнера висловився ще простіше:
Він чудовий хлопець, але він, бляха, абсолютно не на своєму рівні
І виглядає американська човникова дипломатія так, що вранці Кушнер — Віткофф говорять про іранські центрифуги, а після обіду — про війну в Україні.
І поки Кушнер веде переговори з урядами Близького Сходу, ці самі держави вкладають мільярди доларів у його інвестиційний фонд Affinity Partners. Один із колишніх американських чиновників описав нову систему зовнішньої політики так:
Я знаю цих хлопців. Вони приходять на ці зустрічі й ведуть бізнес просто паралельно з дипломатією. "Гаразд, досить про припинення вогню. У нас тут є готель, який ми хочемо побудувати"
За словами колишнього чиновника, коли Кушнер і Віткофф почали займатися Україною, вони не розуміли цієї війни. Більше того обидва вважали, що Путін - "хороший хлопець", а російська армія "непереможна".
Вони думають, що це угода з нерухомістю. Вони не розуміють, що це війна
Після переговорів торік у Флориді Кушнер і Віткофф винесли мирний план, за яким Україна мала погодитися майже на всі вимоги РФ: віддати території, відмовитися від НАТО і скоротити армію. Навіть Рубіо тоді назвав цей документ «списком бажань Росії».
Також The New Yorker посилається на звіт однієї з європейських розвідок, у якому описані десять потенційних бізнес-проєктів між США та РФ. Серед проєктів: відновлення Nord Stream 2, повернення ExxonMobil на Сахалін, видобуток нафти в Охотському морі та розморожування російських активів.
Європейський чиновник, який передав цей звіт журналісту, сказав, що ці угоди «будуть реалізовані тієї миті, коли Трамп забезпечить мирну домовленість». Це пояснює, де тут закінчується дипломатія і починається приватний бізнес.
Коли Кушнер стає до американської дипломатії – без зарплати – Білий дім подає це як благодійність – мов людина витрачає власний час заради миру у світі. Справа у тім, що компанія Кушнера отримує десятки мільйонів доларів від урядів держав, із якими вона паралельно має політичні та дипломатичні відносини.
У Газі Кушнер презентує Project Sunrise – реконструкцію території на 112 мільярдів доларів. На слайдах — хмарочоси, залізниця, стовідсоткова зайнятість. Кушнер обіцяє приватному сектору «дивовижні можливості» і говорить про «катастрофічний успіх».
В Албанії вже інша історія: курорти, яхти, гольф, десять тисяч готельних номерів. У Саудівській Аравії — інвестиційний фонд. В Україні - «win-win». У Росії — потенційні нафтові, газові та інвестиційні угоди.
У Києві він говорив, що Росія та Україна після «мирного пакета» зможуть «зосередитися на реалізації свого величезного потенціалу і знайти способи отримувати вигоду одна від одної». Через кілька годин після його від'їзду Путін знову почав бомбити Україну.