The Atlantic
...
Слабкість Росії може робити Путіна необачнішим. Кілька тижнів тому The Wall Street Journal повідомила, що американська розвідувальна спільнота занепокоєна, що РФ може завдати удару по країні НАТО, ба навіть здійснити невелике наземне вторгнення.
Такий крок міг би зашкодити самій Росії — Європа пришвидшила б переозброєння й узялася за суверенні активи Москви. Але Путін може вбачати в нападі на НАТО безпрецедентний шанс зруйнувати Альянс — створити кризу, у якій США не діятимуть.
Якщо Вашингтон не відреагує на такий акт агресії, Росія зможе показати, що стаття про колективну оборону НАТО — порожній звук. І у Путіна є підстави думати, що США залишаться осторонь, якщо він розпочне конфлікт найближчим часом. Трамп неодноразово висловлював зневагу до Європи й не виявляв бажання протистояти Путіну. До того ж американські запаси виснажені війною з Іраном.
З'явилися й інші можливі ознаки зростаючої войовничості Путіна. Останніми тижнями Європою прокотилася серія дрібних атак. В аеропорту Лейпцига знайшли дрони з вибухівкою, а на збройових заводах та інших чутливих об'єктах в Естонії, Італії, Болгарії та Нідерландах — усі ці країни допомагають Україні — сталися вибухи чи пожежі.
Хай які амбіції Путін має в інших частинах Європи, він, схоже, готовий воювати в Україні нескінченно. Росія посилила удари балістичними ракетами по українській інфраструктурі, користуючись дефіцитом засобів ППО. Також Путін може готувати масштабну мобілізацію, щоб поповнити армію для нового наступу. Ймовірно, цієї зими він спробує зламати Україну масованими ударами по енергосистемі. Але Київ навряд чи капітулює — там розуміють, що умови Путіна будуть каральними.
❗️ Якщо Україна переживе зиму й збереже здатність бити вглиб РФ, Путін може обрати завершення війни в середині 2027 року. З огляду на перспективу, що у 2029-му президентом США стане людина, налаштованіша проукраїнськи за Трампа, він може віддати перевагу вигідній угоді з нинішньою адміністрацією.
Така угода могла б містити більшість пунктів 28-пунктного плану Трампа — але без відходу України з територій, які вона нині контролює. Це дало б Путіну змогу вибудувати відносини зі США за час, що лишився в Трампа: домогтися зняття санкцій, повернутися до G7 і опосередковано підточувати НАТО через партнерство з Трампом.
Попри риторику Трампа щодо Європи, у нього є стимули дати відсіч уже зараз — щоб не допустити кризи, яка може вийти з-під контролю. Його адміністрація має чим стримати Путіна, якщо захоче цим скористатися. Вашингтон міг би, наприклад, попередити Москву, що якщо вона й далі здійснюватиме атаки в Європі, США підтримають доступ України до Starlink над російською територією. Це суттєво підвищило б ефективність українських далекобійних ударів.
Дорогою до Москви директор ЦРУ Джон Реткліфф зупинявся в Латвії. А прем'єр-міністерка Латвії назвала поїздку «дуже добрим сигналом» — вочевидь натякаючи, що Реткліфф прибув задля зміцнення європейської безпеки.
Якщо директор ЦРУ віз із собою застереження, воно мало бути недвозначним: будь-який напад на територію НАТО означатиме втручання США. Трамп, можливо, і не хоче брати на себе такі зобов'язання — але без них Путін може будь-коли вирішити, що має шанс розпочати війну, яка зламає НАТО
