Як безболісно повернути ветерана в економіку?
Економічна реінтеграція ветеранів — це не просто знайти людині вакансію після служби. Важливо, чи буде ця робота стабільною, безпечною, нормально оплачуваною і чи відповідатиме здоров’ю, досвіду та життєвим обставинам ветерана. Для багатьох робота — ще й спосіб повернути відчуття самостійності та своєї ролі в суспільстві. В рамках проведених інтерв’ю для дослідження Українського ветеранського Фонду один із ветеранів-підприємців сформулював це так: «Мені робота стала моїм реабілітологом».
Але сам факт працевлаштування ще не означає успішного повернення. За даними дослідження Work ua, Superhumans і Fama, 93% роботодавців уже наймали ветеранів або розглядали таких кандидатів, а 78% ветеранів після служби проходили співбесіди. Водночас понад 38% людей із військовим досвідом залишили перше після служби місце роботи менш ніж за три місяці.
Одна з причин — компанії часто просто не готові до адаптації ветерана. Майже половина роботодавців не проводили жодної підготовки колективу перед його виходом на роботу, а спеціальне навчання команди проводили лише 8%.
Проблеми починаються ще на етапі резюме. Лише третина ветеранів детально описують військовий досвід. 52% вважають, що він нецікавий роботодавцю, 44% не знають, як перекласти його на мову цивільних професій, а 19% побоюються відмови через сам факт служби. Тим часом командування підрозділом може означати управлінський досвід, військова логістика — роботу з постачанням і запасами, а зв’язок — технічні та кібербезпекові навички.
Держава вже створила інструменти для перекладу військових спеціальностей у цивільні, компенсації роботодавцям та програми навчання. Проблема в тому, що про них мало знають і ветерани, і бізнес. Наприклад, 68% ветеранів уперше чули про Довідник ВОС, а користувалися ним лише 10%.
І справа точно не в небажанні ветеранів працювати. Вони навіть активніше за цивільних відгукуються на вакансії, телефонують роботодавцям і пишуть напряму. Але значна частина цих звернень залишається без відповіді.
Для частини ветеранів альтернативою може стати власний бізнес. У 2026 році держава вже підтримала понад 3,3 тис. ветеранських бізнес-проєктів, однак поки майже немає даних, скільки з них виживають через рік чи два.
Тому головна проблема — не в нестачі програм, а в їхній розрізненості. Навчання, визнання військового досвіду, пошук роботи, адаптація робочого місця, підприємництво, лікування і соціальна підтримка мають працювати як один маршрут.
І успіх варто вимірювати не кількістю працевлаштованих чи виданих грантів, а тим, скільки ветеранів змогли закріпитися на ринку праці й побудувати стійке економічно самостійне життя.
Докладніше у відео Як Україна має готуватися до повернення героїв вже зараз та в Аналітичному звіті «Післявоєнна реабілітація ветеранів: соціальна, психологічна, економічна»
🤝Підтримати нашу роботу:
💰Ставайте патронами https://www.patreon.com/costua
💰Станьте спонсором цього каналу, щоб підтримати створення нових відео:
https://www.youtube.com/channel/UC0AAh4OM7Ihs8hwk4vcJjtg/join
💰Переказ карткою https://secure.wayforpay.com/donate/d5e2a1b2ed342
💰 PayPal: [email protected] (вказати "на відео")
Аналітичний звіт та відео створено Центром соціально-економічних досліджень CASE Україна за підтримки Фонду «Аскольд і Дір», що адмініструється ІСАР Єднання в межах проєкту «Сильне громадянське суспільство України — рушій реформ і демократії» за фінансування Норвегії та Швеції. Зміст відео є відповідальністю CASE Україна та не є відображенням поглядів урядів Норвегії, Швеції або ІСАР Єднання.
