Як налаштувати моральний компас молоді
мені здається, сьогодні бути батьком підлітків у якомусь сенсі складніше, ніж було нашим батькам. Не тому, що світ став гіршим. Людська природа навряд чи сильно змінилася за останні кілька тисяч років.
річ у тім, що кожне покоління успадковує моральний світ від своїх батьків, але водночас і переглядає його. Деякі речі, які попередні покоління вважали моральними або нормальними, сьогодні ми вважаємо неприйнятними. І навпаки, певні форми свободи чи самовираження, які раніше вважалися моральним занепадом, сьогодні є частиною нормального життя.
проблема сучасних підлітків не в тому, що вони живуть у світі «без моралі». Вони живуть у світі, де конкурують багато моральних систем, і завдяки швидкості та всеосяжності онлайн-платформ усі вони цілодобово видимі й спокусливі для підлітків.
і це не тільки про Мідас, Феміду, Форрест Гампа та Карфаген, які мені важко пояснювати своєму 15-річному синові. Питання і про Елізабет Голмс, Сема Бенкман-Фріда, Джеффрі Епштейна, Гарві Вайнштейна і багатьої інших "героїв", які дивляться на наших дітей (та і на нас також) з екранів ТБ, телефонів та журналів.
що саме мені треба сказати синові в такому світі моралей, що конкурують?
- що хороші люди зрештою перемагають, а погані отримують покарання? Досвід показує, що це не завжди правда, і світ улаштований значно складніше.
- що люди, які поводяться негідно, часто досягають успіху, а порядні люди часто програють. Брехню не завжди викривають. Справедливість не завжди перемагає.
- або що влада, гроші, популярність і навіть суспільне визнання нічого не говорять про моральні якості людини, бо світ винагороджує не лише чесність, працю чи талант.
- чи що є багато хороших людей, які з різних причин роблять погані речі, і є погані люди, які також роблять щось добре.
про це я розмірковував на цьому тижні в своїй колонці "Як налаштувати моральний компас молоді", яку опубліковало Дзеркало тижня.
ця колонка про межі, внутрішні та зовнішні. Вона про етику й власний вибір як основу життя. про важливість рольових моделей і «Банальність зла» Ганни Арендт.
і про вміння та готовність сказати «ні» зовнішнім спокусам, навички, яка для мене напевно, є основною доданою вартістю етичного морального компаса.
для мене компас є гарною метафорою, тому що він не є інструкцією до життя. Компас не каже, куди саме треба йти. Він лише дає змогу зрозуміти, де ти перебуваєш і в якому напрямку рухаєшся.
моральний компас радше створює систему внутрішніх координат і допомагає відповісти на запитання: що для мене є неприйнятним навіть тоді, коли це вигідно? Що я не готовий зробити, навіть якщо ніхто не дізнається. Чим я не хочу пожертвувати заради успіху.
у моєму дитинстві було легше. там було багато книжок, які формували моє власне розуміння, що таке добро і зло, і давали можливість прожити чужий вибір до того, як життя давало шанс зробити свій.
зараз читають значно менше (планую написати окрему колонку про це).
в колонці я навожу деякі приклади з того, як ми з дружиною намагаємося виховувати наших дітей. Щось вдається, щось - ні. буде цікаво почути ваші думки з цього приводу і ваш досвід роботи з молоддю в цьому напрямку. мені здається, це дуже важливо.
https://zn.ua/ukr/practical-tips/jak-nalashtuvati-moralnij-kompas-molodi.html