На прикладі інтерв’ю Луї Аліо, найближчого соратника Марі Ле Пен, очільниці ультраправої партії "Національне об'єднання", можна винести декілька важливих уроків для України. Він відверто озвучив настрій, який дедалі більше формується в частині європейських суспільств.
1. Україна вступає в період втоми союзників.
Перші роки війни Захід допомагав Україні передусім із моральних та геополітичних причин. Але тепер питання «хто правий?» поступово замінюється іншим:
«Скільки це ще коштуватиме?».
Європейський виборець запитує, чому проблеми медицини, освіти й економіки залишаються невирішеними, тоді як мільярди витрачаються на війну.
Найнебезпечніше тут те, що підтримку України можуть скорочувати не лише проросійські політики в ЄС. Значно переконливішим для виборця звучить інша позиція:
«Ми засуджуємо Росію і підтримуємо Україну, але більше платити не можемо».
2. Морального аргументу вже недостатньо.
Україна не може нескінченно пояснювати союзникам лише те, що вона захищає свободу і демократію.
Потрібно ставити питання інакше:
Що буде з Європою, якщо Україна програє?
Росія отримає ресурси України та величезний військовий досвід. Європі доведеться витрачати значно більше на власну оборону, а ризики нової війни й нової хвилі біженців лише зростуть.
Тому формула має змінитися:
Допомога Україні сьогодні значно дешевша, ніж ціна російської перемоги завтра.
3. Україна повинна перестати бути лише отримувачем допомоги.
Наша критична проблема - залежність від політичних настроїв у країнах, де українці не голосують.
Вибори у Франції, Німеччині чи США можуть прямо впливати на ситуацію на фронті.
Тому Україна має переходити від моделі «отримувача допомоги» до моделі спільного виробника європейської безпеки.
Спільне виробництво зброї, дронів і ракет, передача бойового досвіду, інтеграція українського ВПК у європейський оборонний комплекс.
Україна має стати не «діркою в бюджеті Європи», а її найважливішим військовим активом.
4. Корупція стає загрозою національній безпеці.
Кожен корупційний скандал в Україні це майбутній аргумент європейського політика, який захоче перекрити фінансування.
Тому незалежні антикорупційні інституції, контроль за оборонними закупівлями та реальна боротьба з корупцією це вже не просто реформи, а елемент оборони держави.
Бо ракета може прилетіти з Росії, а гроші на ракету можуть не дати через корупцію в Києві.
5. «Припинити війну» дедалі частіше означатиме тиск на Україну.
Аліо сам визнає, що Росія не хоче припиняти війну. Але якщо втомленій Європі потрібен мир будь-якою ціною, тиск буде спрямований не на сильнішого агресора, а на слабшу сторону.
Україна дедалі частіше чутиме:
«Ми вас підтримуємо, але ви повинні бути реалістами».
І саме слово «реалізм» може стати новою політичною мовою примусу України до поступок.
Україна повинна виходити з неприємної реальності: Захід не буде підтримувати нас вічно лише тому, що ми праві.
Світ працює не тільки за принципом справедливості, а й за принципом інтересу.
Тому Україні необхідні: максимальна військова самодостатність; власне виробництво зброї; інтеграція у європейську оборонну систему; безкомпромісна боротьба з корупцією; збереження демократичних інституцій і політичної єдності.
Сьогодні в Європі змагаються дві концепції:
Допомога Україні це інвестиція в безпеку Європи.
Та:
Допомога Україні це занадто дорога війна.
І майбутнє України залежить від того, яка з них переможе.
Найбільша помилка це вважати, що Захід уже зробив остаточний вибір.
Ні. Захід голосує за Україну щодня. І дедалі частіше не серцем, а калькулятором.
