🇭🇺 🇺🇦 Напруга між Сибігою та Мадяром: чому Україні критично було важливо провести межу
💬 Вчора відбулась онлайн-перепалка між міністром МЗС України Сибігою та прем’єр-міністром Мадяром.
➡️ Приводом стали останні висловлювання угорського прем’єра щодо меморандуму угорської MOL з українським Нафтогазом та відмова долучитися до формату Карпатської ініціативи. Щоб краще зрозуміти, що з цим робити — потрібно подивитися на позиції сторін і на те, як вони бачать цю ситуацію. Але одразу зазначу і далі поясню, чому з боку Сибіги реакція була правильною (хоч зазвичай я не прихильник твіттер-дипломатії).
Деталі ситуації, які важливо знати.
❓Як ситуацію бачать зі сторони Будапешту?
Багато хто сприйняв, що заяви Мадяра щодо меморандуму між MOL з Нафтогазом були суто адресовані Україні та обумовлені виключно ставленням до Києва. Але ситуація, якщо додавати місцевий контекст, трохи ширша. MOL — енергетична компанія Угорщини, де найбільшу частку має держава, але компанію фактично контролює минулий уряд Орбана. Тож Україна стає заручником розбірок між урядом Мадяра і проорбанівським керівництвом компанії.
Але однозначно Мадяр своїми висловлюваннями загрався, особливо зараз коли настає час «Ч» (і поясню чому далі). Внутрішньополітичні розбірки не мають перетворюватись на міждержавну напругу, особливо коли інша частина дипломатії між Угорщиною та Україною (переважно по лініях МЗС) станом на зараз конструктивно працює над рішеннями в рамках євроінтеграції.
Другий момент — ситуація з Карпатською ініціативою. Мадяр наголосив, що Угорщину і його вписали у цю ініціативу без попереднього узгодження чи консультацій і що це є неприйнятно🗣:
«Просто наведу приклад: “Привіт, ми сформували футбольну команду в сусідньому селі. Ми не знайомі, але ти в ній, і тобі доведеться принести м’яч”»,
— прокоментував репліки Сибіги Мадяр.
Ключове тут «ми не знайомі» і «без узгоджень».
Щодо «без узгоджень». Тут Мадяр лукавить, бо на зустрічі був присутній голова посольств Угорщини, що вже є підтвердженням як мінімум попередніх процесів узгодження.
А «ми не знайомі» є цікавим індикатором та натяком на відсутність зустрічі між Зеленським та Мадяром. З українського боку цю зустріч логічно можна було провести на саміті в Карпатах, але можна припустити, що позиція Мадяра продиктована електоральними мотивами: зустріч на саміті «одна з...» не підпадає під той формат, який би хотів бачити угорець для «знайомства», де жестом має стати процес просування змін щодо нацменшин — угоди, яку Мадяр назвав влітку «історичною» і якою атакував Орбана, але де тепер очікування виборця є елементом тиску на Мадяра. Особливо тієї частки, яка дісталась у спадок від Фідес.
❓Як ситуацію бачать з Києва?
Дії Мадяра сприймаються як недружній акт. Попри те, що до певної міри, у рамках вигоди, яку дає урядування Мадяра для українських інтересів: відсутність блокування санкцій, антиросійська риторика і дії, план Угорщини щодо відмови від кремлівських енергоресурсів до кінця 2027 року, що завдасть кілька мільярдів збитків Кремлю — усе це корисно Україні. І з огляду на це Київ готовий зважати на певні «внутрішні мотиви Мадяра», породжені десятилітнім правлінням Орбана.
Але вчора було неприйнятне використання образу України у внутрішній боротьбі (між Мадяром та MOL). Не має бути політичного популізму, породженого на агресивній риториці щодо України, яка створює викривлення та нормалізацію «недружності» щодо України.
Тим паче, попри загальмованість українського уряду влітку, викликану відомими подіями, зараз віцепрем’єр з євроінтеграції Ченцов і уряд за сприянням Корецького дійсно вже не риторично, а останні тижні практично готують внесення «омріяних Мадяром законодавчих актів» (не поспішайте критикувати уряд, бо це все одно вимоги євроінтеграції в рамках Плану). І хоч перші зміни до законодавчих актів мали б бути винесені у вересні, про що заявляли посол України в Угорщині та натякав віцепрем’єр Корецький на зустрічі з Кос, ймовірно, це станеться тепер трохи пізніше через канікули в роботі ВР.
Але це не мало б бути критично, оскільки сам текст змін вже переважно готовий і пройшов оцінку угорської сторони, що підтвердила міністерка МЗС Аніта Орбан🗣:
«У сфері освіти українська сторона підготувала проєкт закону, який був розглянутий й угорськими експертами».
На сайті Кабміну є звіт й Ченцова за 22 вересня, у якому дослівно:
Уряд оновив відповідний План заходів, а погоджені кроки передбачають реалізацію заходів у сфері освіти до кінця 2026 року та у мовній сфері (моя примітка: тобто винесення має бути у жовтні-листопаді, щоб встигнути пройти читання) й сфері політичних прав у 2027 році. Робота ведеться у консультаціях із представниками національних меншин, Європейською Комісією та державами-членами (очевидно мова про Угорщину).
Зміни до закону про нацменшини є непопулярною темою в Україні, особливо з погляду електоральної логіки, але українська сторона хоч і з певним відставанням від раніше озвучених заяв — готується до них. І про це відомо Будапешту. І навіть якщо в Угорщині з тих чи інших причин не довіряють, що справа буде доведена до кінця, то недружня риторика Мадяра явно не спрощує завдання українській владі політично фіналізувати процес. Усе це цілком справедливо викликає роздратування з боку України.
Тобто з боку України це виглядає так: Мадяр очікуючи законодавчих змін в Україні (як реальні дії) для наступного етапу перезавантаження відносин (зустрічі лідерів), своєю ж риторикою вчора створює умови, які ускладнюють українській владі проведення цих змін і їх спроби донесення українському суспільству. Це про час «Ч».
При цьому виникає парадокс: Україна нормально працює з Угорщиною по лінії МЗС (Аніта Орбан) і зважає на цей характер визначення відносин, що, за моїми даними зараз позитивний, але наштовхується на сюрпризи з іншої сторони.
❓Чому реакція Сибіги є правильною?
Попри те, що повідомлення Сибіги є конфронтаційним, у цьому аспекті була необхідність окреслити межі. Навіть якщо списувати на недосвідченість Мадяра у зовнішній політиці, то те, що було, це вже інша категорія. Зіткнення національних інтересів щодо євроінтеграції — це одне. Це політичний процес тієї ж інтеграції. А риторика, яка була застосована Мадяром, — це вже інше. Це прояв недружнього акту щодо України, де країну використали у внутрішньоугорських розбірках, фіксуючи практики попереднього уряду.
⏩ Фактично використали в популізмі. І тут Мадяр загрався в політиканство з електоратом Орбана, коли угорський прем’єр хоче витіснити Орбана з MOL, але при цьому не втратити голоси проорбанівського електорату.
На даному етапі дії українського МЗС можуть бути в межах конфліктології елементом «конструктивної ескалації», яка використовується для окреслення меж і для того, щоб через загострення вийти на рішення (оголи нерв, щоб вивести на причину). Причину ми знаємо — значний вплив і електорат Орбана. Але треба, щоб у Мадяра не залишилось об’єктивних інструментів це приховувати.
Об’єктивним інструментом Мадяра є, для прикладу, апеляція до червневої угоди (нам це не подобається з позиції українців, але цей аргумент сприймається в ЄС).
➡️ Вибивання цього аргументу, тобто хоча б винесення у ВР (а виносити нам прийдеться у будь-якому разі, бо це в Плані інтеграції), позбавить Мадяра одного з аргументів перед ЄС.
Тож хоч це, з одного боку, не наша справа — робити Мадяра сміливішим перед власним електоратом, але наш інтерес провести його шляхом, де він буде вимушений або визнати саме перед ЄС, що він не конструктивний гравець, а цього він не може собі дозволити (а мені тоді визнати, що помилився в ньому), або зробити кроки, до яких потенційно готовий, але боїться, — початок поглиблення відносин з Україною з прагматичної площини.
Насправді ми теж у цьому зацікавлені. Ворогів зробити можна швидко та легко, значно більше мистецтво — створити умови перевести відносини із сірої зони у партнерську, особливо поки всі спроби не вичерпані.
Resurgam ➰ Приєднуйся
