Благодійна організація Syria Trust for Development стала одним із найбільших соціальних проєктів. І коли головним джерелом фінансування країни була допомога від агентств ООН та міжнародних благодійних організацій, вгадайте, через кого проходила значна її частина. Іншої можливості відправити фінансову та продовольчу допомогу до Сирії благодійні організації практично не мали. Фонд, який мав символізувати турботу про сирійців, неодноразово опинявся в центрі звинувачень. А ООН знала про проблему, але бездіяла.
Особа, тісно залучена до роботи з гуманітарною допомогою в Сирії, яка попросила не називати її імені журналістам, стверджувала, що Асма створила мережу привласнення якомога більшої частини гуманітарної та допомоги на розвиток, що надходила до країни. За її словами, це навіть ставало предметом внутрішніх моральних дискусій в організації. Утім, зрештою там вирішили: така ціна прийнятна — навіть якщо до справді нужденних у результаті дійде лише крихта від усієї допомоги. От хто б міг подумати. А ще Асма використовувала підконтрольні дитячі дома, аби легально відбирати дітей у опозиціонерів. І на це тривалий час закривали очі. Геть від Москви! А тепер The Observer пише, що Асадікі не дуже прижились в рф і зараз періодично чілять в ОАЕ. Як мінімум Асма та її чоловік, їхні діти, а також мати Асми та один із її братів, Фірас Ахрас, мають посвідки на проживання в Об’єднаних Арабських Еміратах і тепер живуть у Дубаї. Також журналісти дізнались, що колишнє президентське подружжя досі зберігає фінансові інтереси в різних країнах світу, зокрема в Болгарії, росії та Лівані, але головним операційним центром імперії Асадів у вигнанні сьогодні є саме ОАЕ.
Враховуючи, що до подружжя є претензії з боку кількох країн і міжнародних інституцій у зв’язку з воєнними злочинами, британське громадянство Асми теж може стати для неї проблемою, бо потенційно залишається в полі зору британських правоохоронців.
Тож це наче не дуже розважливо надавати Асадам дозвіл на постійне проживання або громадянство. Особливо це стосується ОАЕ, які є союзником Великої Британії. Між двома країнами також діє двосторонній договір про екстрадицію, чинний із квітня 2008 року. Тим не менш, чогось вони аж такі гостинні? Очевидно, що справа не у відомій східній гостинності — принаймні не лише у неї. ОАЕ, Саудівська Аравія, Асма та всі-всі-всі Зараз інші гравці регіону бачать одну Сирію дуже по-різному. От ОАЕ співпрацюють із новою сирійською владою: відновили авіасполучення з Дамаском, у 2025 році уклали угоду про 30-річну концесію на розвиток порту Тартус з інвестиціями DP World у розмірі $800 млн (який мав залишатися під російським контролем протягом 49 років), вели переговори про друк валюти, яка до цього часу був відданий на відкуп монетному двору рф та прийняли у себе аш-Шараа. І хоча це вагома спроба зайняти місце всередині майбутньої економічної архітектури Сирії, але традиційно вони воліють не ставити все на одного партнера.
І хоч самі Асади в політику вже не повернуться, але ці представники старої системи не зовсім втратили свою цінність. І, зокрема Асма. Вона не просто колишня перша леді. Вона багато років перебувала в самому центрі сирійської політичної та економічної еліти: зв’язки з чиновниками, підприємцями, силовими структурами та людьми, пов’язаними з міжнародними фінансовими й діловими мережами. Після падіння режиму така система зв’язків не зникає за один раз. Десь-хтось та знайдеться за потреби. Для держави, яка хоче розуміти, як влаштована постасадівська Сирія, доступ до людей із колишнього оточення може бути політичним активом. Тому цінність Асми може полягати не в тому, ким вона була, а в тому, що знає про систему і чим зможе поділитися.
Такий собі strategic hedging — підтримка паралельних зв’язків з різними сторонами, залишаючи собі простір для маневру. Ер-Ріяд же діє інакше. Його прагнення продиктовані іншими мотивами. Саудівська Аравія зацікавлена у зміцненні центральної арабської держави та легітимності нової влади. Саудівська гаряча підтримка аш-Шараа — це не лише гроші, а й релігійне покровительство. Для Сирії це особливо важливо з огляду на її глибокий конфесійний розкол між сунітською більшістю та алавітською спільнотою, яка за Асада мала привілейоване становище. Падіння режиму цей розкол не ліквідувало — навпаки, він загострився. І ось вже є приклади насильства проти алавітів на сирійському узбережжі в березні 2025 року. А головне — стабільна Сирія, яка надто жорстко орієнтована на Ер-Ріяд, могла б послабити вплив ОАЕ. Нічого особистого — просто сфери впливу. А те що там десь були вбиті сотні тисяч людей, у тисяч бізнесменів віджали бізнес, а у когось відбирали дітей – ну це відходи виробництва. За які ніхто відповідальності з Асадів не понесе, і буде собі спокійно чілити в дубаях дуже багатими людьми до кінця життя. Може аш-Шараа і вкоротить їм віку, а може і ні. Ну і, як ви розумієте, в цьому вибухонебезпечному регіоні мотивацій у всіх багато, бо Сирія перебуває ще й на перетині інтересів Туреччини, Ізраїлю, США, Ірану, рф та бог знає кого ще. Тому наслідки від таких дій не дуже і передбачувані. Джаст бізніс погано працює там, де є ще і релігія та кровна помста. Але поки що у Асадів всьо норм.
🔗 2 частина