РБК-Україна підготували ємнісний матеріал про воєнно-політичну ситуацію та перспективи закінчення війни
...
💬 Ще кілька місяців як президент [Зеленський] доручив шукати всі способи, як змусити РФ до кінця року зупинитись і сісти за переговори. Мовляв, якщо ми зайдемо з війною в зиму – росіяни будуть нас гасити і зима виявиться ще важча, ніж попередня. Це завдання не скасовувалось і всі продовжують його виконувати, – розповіло одне з джерел РБК-Україна
На відміну від попередніх років, коли в другій половині весни темпи просування противника зростали і влітку виходили на пік, у цьому році вони в рази нижчі ніж в аналогічні періоди. Натомість Донецька область залишається головним театром бойових дій. Поточна ціль ворога – захоплення Краматорсько-Костянтинівської агломерації. А найзагрозливіша ситуація залишається у Костянтинівці.
Опитані РБК-Україна співрозмовники не бачать передумов для прориву всієї української лінії оборони на Донеччині, однак припускають, що в найближчі місяці Україна може втратити контроль над Костянтинівкою. І такий ризик може до кінця року нависнути над Лиманом та Добропіллям.
Досі під питанням залишається операція росіян з Півночі. Джерела видання схиляються до того, що Росія може провести операцію обмеженими силами зі спробою прорвати кордон у Чернігівській або навіть і у Київській області. Плацдармом для наступальних дій у такому разі може стати Брянська область.
Навіть за такого сценарію метою наступу навряд чи буде прорив до Києва. Росія може офіційно називати це "спробою" створити буферну зону. Це буде радше інструментом – розтягнути оборону та змусити Україну забирати сили звідти, де росіяни намагаються досягти основного результату – на Донеччині.
Чи вистачить їм сил для такої операції, залежатиме від мобілізаційних рішень Кремля. Уже зараз армія ворога відчуває дефіцит о.с.. І хоча план набору виконується, цього недостатньо не лише для формування нових частин, а й для поповнення втрат. Протягом останнього місяця, за даними РБК-Україна, вони вже дійшли до 40 тисяч, із них понад 60% вбитими.
Джерела не беруться впевнено прогнозувати, що після вересневих виборів у РФ Кремль проведе хвилю мобілізації. Якщо Путін все ж піде на такий крок, за оцінкою співрозмовників, може йтися про 100-300 тисяч людей паралельно з продовженням набору контрактників. Але найімовірніше, таку мобілізацію розтягнуть на кілька місяців. Це дасть Кремлю змогу уникнути суспільного шоку, з іншого – зменшить навантаження на навчальні центри.
З весни Україна все більше переносить війну в далекий тил, нарощуючи удари по Росії. Саме це і є елементом українського плану щодо того, як змусити Путіна до реальних перемовин про мир.
За обсягом застосування далекобійних дронів Україна вже зрівнялася з Росією, стверджують співрозмовники. За їхніми словами, Київ зберігає і технологічну перевагу: рішення, які першою застосовує Україна, у РФ з’являються через чотири місяці.
Москва теж нарощуючи атаки. Противник почав системні атаки на українські оборонні підприємства, логістичні об’єкти й портову інфраструктуру, щоб унеможливити роботу зернового коридору. Окремою ціллю стали АЗС.
Змінилася і тактика ударів по столиці. Противник частіше робить ставку на балістичні ракети, знаючи про гострий дефіцит протиракет Patriot.
❗️ Зараз, за інформацією видання, росіяни виробляють 66 ракет 9М723 для комплексу "Іскандер-М" та 10 гіперзвукових крилатих "Цирконів" на місяць. Крім них противник періодично використовує для ударів ракети з комплексів С-400 та північнокорейські балістичні KN-23.
За орієнтовними підрахунками, за липень ворог випустив більше балістики, ніж здатен виробляти за цей період. Тож, без нарощування виробництва постійно підтримувати такий темп ударів Москва навряд чи зможе.
Проблема полягає не лише у готовності партнерів передавати нам ракети до Patriot. У світі їх виробляють менше, ніж потребують Україна, США та союзники. За оцінкою CSIS, у Штатів на кінець липня залишалось близько 759–827 перехоплювачів PAC-3, при цьому до початку війни з Іраном у них було близько 2 330 таких ракет.
Новий контракт Пентагону передбачає нарощування виробництва PAC-3 до 2 тисяч, але потрійного збільшення потужностей Lockheed Martin очікує лише до кінця десятиліття.
Незрозумілими залишаються і перспективи власного українського ПРО. Певною альтернативою може стати система SAMP/T NG. Перші комплекси обіцяли передати Україні вже цього року, однак питання в тому, чи зможуть партнери в достатній кількості постачати ракети до них.
Реальних перспектив мирного врегулювання цього року майже немає – таку оцінку РБК-Україна чуло від багатьох співрозмовників в українській владі та закордонних дипломатів. При цьому ще кілька місяців тому ситуація виглядала інакше. Тоді Україна почала нарощувати інтенсивність своїх міддл- та особливо дип-страйків, а відсутність проривів агресора на фронті та наростання невдоволення всередині РФ давали надію, що Путін сяде за стіл переговорів.
❗️ Насправді виявилося, що ці дії справили на російське керівництво зворотний ефект — закусити вудила й воювати до кінця. Це видно навіть із загостреної риторики самого Путіна та його підлеглих. Поінформовані в Москві співрозмовники це підтверджують: агресор збирається влаштувати українцям ще одну важку зиму з розрахунком на те, що цього разу тил усе ж зламається
Майже рік пішов на те, щоб поховати "дух Анкориджа". За численними повідомленнями ЗМІ, забезпечити Путіну умови миру в Анкориджі пообіцяв Трамп. Але зіткнувся з жорстким спротивом України.
💬 Американці нас багато запитували: ну от чому ви так уперлися в цей шматочок Донбасу, який на карті навіть не знайти?.. Віддайте – і буде вам мир, – каже РБК-Україна один з українських переговорників. За словами іншого, деяких співрозмовників з американського боку особливо ставив у глухий кут той факт, що на Донбасі ще й немає покладів нафти й газу – мовляв, за що ж тоді боротися?
Американцям доводилося доводити, що проти територіальних поступок на користь РФ не лише Зеленський, а щонайменше впевнена більшість українського суспільства.
Не пройшла й інша ідея про створення на Донбасі чи то "вільної економічної", чи то "демілітаризованої" зони. Концепцію "Донніленду" певний час обговорювали в різних форматах між Україною, Росією та США, доки Путін не заборонив своїм переговорникам такі дискусії, поставивши головне завдання – повний контроль над Донецькою та Луганською областями.
💬 Ми зараз перебуваємо в пошуку нових ідей, оскільки старі не працюють, – говорить РБК-Україна один з українських переговорників. Певні надії у зв’язку з цим покладають візит Віткоффа та Кушнера до Києва, після якого вони заїдуть і до Москви.
❗️ За його словами, під час останнього візиту Зеленського до Вашингтона "вдалося оживити переговорний трек", але поки що жодної конкретики немає.
Поки Москва не демонструє готовності завершувати війну без результату, який зможе назвати перемогою. Кілька поінформованих джерел на питання: "Путін не хоче закінчувати війну?" – відповідають однаково: "Він не може".
💬 Він визначив для себе те, що зможе трактувати як перемогу. Тепер це не взяття Києва чи повалення влади в Україні – мінімальна перемога в його світогляді, в голові – можна називати як завгодно – це захоплення всієї Донецької області, на додачу до Луганської. Ні на що менше він зараз не готовий йти, – міркує одне з джерел видання.
Проблема також у тому, що російський президент може мати викривлене уявлення про реальний стан справ на фронті. За словами співрозмовників, протягом останнього року йому демонструють карти, на яких уся сіра зона позначена як окупована, так само, як і населені пункти, куди проник хоча б один російський солдат, навіть якщо після цього він був ліквідований.
Якщо Путін справді ухвалює рішення на основі такої картини, це лише зміцнює його віру в те, що Росії треба продовжувати наступ і що бажаний результат перебуває ближче, ніж насправді. Це теж пояснює, чому Кремль продовжує ставити строки, які щоразу не виконує.
