Petro Poroshenko — August 2026

​​У пандан до попереднього допису.

У відповідь на обурення суспільства тим що ракети "Фламінго" масово збивають російські ППО, яку викликала публікація в німецькому "Focus", ЗЕботва запустила антикриз, суть якого така: "А подивіться скільки ми збиваємо російських крилатих ракет, крилаті ракети будуть збивати, завжди з 10 влучають 1-2" і таке інше. Але.

Найбільша проблема ЗЕботви - вони говорять, будучи свято переконані, що їхні побрехеньки зразу забудуть. Але мікросхеми і хмара пам'ятають все.

Ми гарно пам'ятаємо, як ЗЕботва, з посиланням на публікацію в "The Independent" розповідали нам, що "Фламінго" краща за американський "Томогавк". ЗЕботва навіть цілу теорію вивела, ніби Трамп нацьковує НАБУ на ФайрПойнт, бо боїться що Штілерман вдосконалить свою "Фламінгу" і як викине "Томагавки" зі світового ринку! Пам'ятаєте?

Але грянув грім, і ЗЕботва раптом визнала, що "Фламінго" за своїми параметрами така сама, як старий радянський метлобрухт, яким Москва стріляє по нас.

Тобто виходить так, що ми вирішили від російського радянського металобрухту відбиватися нашим таким самим металобрухтом, якого Москва вироблятиме апріорі більше ніж ми. Бо кидатися одне в одного совковими ракетами, це те саме як намагатися задавити окупантів автоматним вогнем, бо у них за визначенням більше і автоматів, і патронів до них.

Оце зізнання ЗЕботви (явно від дурної голови) мене просто добило. Тобто виходить так, що влада, за участі друзяки Зеленського Тимура Міндіча створило монополію, яка за кошти бюджета клепає ракети типу совкового мотлоху яким по нас стріляє Росія...

Весною 2023 року, коли в нас намітилася нестача боєприпасів до арти, ми кинулися клепати ракети до "Градів" на всьому на чому могли? Ні! За ініціативою головкома Залужного в бригадах були створені роти, а потім батальйони ударних дронів. Стали масово готувати пілотів на ФПВ. І це дало результати.

А зараз коли по нас б'ють балістикою і реактивними дронами, ми намагаємося змагатися з ворогом у тому, чого в нього завжди буде більше просто тому, що він має більші ресурси.

Нічого не скажеш. Неймовірне досягнення.

Чорт з ним, я навіть відкину власні політичні переконання. Мені цікаво, Зеленський і його оточення розуміють наслідки цієї ситуації?

Попереду зима. Минулорічну зиму ми ледве проскочили. Цієї зими окупанти битимуть по ТЕС столиці та інших міст - просто тому що можуть. Чим ми будемо відбиватися? Ракетами, які російське ППО вже натренувалася збивати?

Щойно у Зеленського столицею ходили ходи невдоволених на десятки тисяч людей. А тут доводиться реально думати про евакуацію Києва.

Може краще було ті самі гроші витратити на закупівлю українських реактивних дронів? Просто аби їх було багато і можна було бити масами? З дронами у нас виходять явно краще ніж з ракетами.

Може треба знову й знову говорити із Заходом, аби нам своє ракети дали вони? А якщо зелені домовитися не можуть, може треба відправляти на переговори того хто уже домовлявся - п'ятого президента Петра Порошенка? Чи влада боїться, що він візьме й домовиться?

Ну, ми маємо "Фламінго". Попереду зима.

У Міші Федорова екзистенційна криза.

За один день він перетворився з прогресивного державного менеджера у звичайного політикана, якому потрібні вибори і влада.

Кажуть, що для цього Міша навіть готовий укласти союз з Порошенком і Кличком.

Міша-Міша… А такий був потенціал…

👀 Зеленский показал, что контролирует обстановку

🦋 За Хмару в Верховной Раде отдали голоса все фракции, что является очень редким явлением по кадровым вопросам. Всего — 312 голосов. Оппозиционеры вроде Порошенко и его людей киданули Федорова. Реакцией сторонников бывшего министра обороны, митингующих под стенами парламента, после назначения Хмары стали крики «Ганьба!»...

🦄 Следовательно, на сегодня следует признать, что киевский диктатор крепко держит за горло не только простых украинских граждан, но и всю оппозицию. Не зря он лично перезахоранивал Коновальца!

💥Владимир Зеленский держит в своих руках управление неонацистскими отрядами и имеет неограниченное влияние на жалкий парламент, доказывая всем, что главный нацист Украины — это только он.

⚡️Подпишись на ЗЕ-ТАЙНЫ

#Зеленський #Зеленский #Україна

​​Обшуки НАБУ і звільнення Ірини Мудрої - це щось епічне.

НАБУ заявила, що для внесення застави за Галущенка група депутатів-служок організувала збір готівки невідомого походження. Я думаю - напрягли низку "дахованих" бізнесів де крутяться великі обсяги готівки. Що за бізнеси - здогадайтеся самі.

Гроші, за даними НАБУ привозили мішками, а легалізували через "Сенс-банк".

З оприлюднених НАБУ записів виходить, що до всієї операції був прямо дотичний... па-бам! Тимур Міндіч!

"Подивися, в мене на спині Міндіч не вискочив?" Цитата. Квартал-95.

Вискакує і вискакує.

Але саме цікаве, що фігурантами справи названі скандальний нардеп з ОПЗЖ Вадим Столар, не менш скандальний екснардеп Максим Микитась. І... Ірина Мудра, заступниця керівника ОПУ (тобто, Буданова), відповідальна за правову політику та міжнародні суди.

Коаліція "Слуга ОПЗЖ" працює вправно.

А ми голову ламаємо, чому нам Захід так недостатньо допомагає? Може тому, що про "двушечки на Москву" давно знають у ЦРУ, МІ-6 та БНД? І навіть про кількість "двушечок на Москву"?

І ще. Ірина Мудра - це та сама, яку Петро Порошенко звинуватив у тиску на суд в справі санкцій Зеленського проти п'ятого президента.

Уже прозвучало припущення, що Мудру записував... Микитась. Там окремий детектив.

А тепер пригадуємо. Галущенко, Пронін, Єрмак, Кулеба - під підозрою. Костін, Клименко, Іващенко, Умеров, Федоров, Свириденко, Сирський, Ливиненко - відправлені у відставку. Стефанішена зірвала джекпот, вона у відставці і під підозрою.

Хто всі ці люди? Це ті хто на РНБО голосували за санкції проти Порошенка. І от тепер Ірину Мудру звільняють з ОПУ зразу після обшуку.

Я писав, не треба бути дотичним до впровадження санкцій проти Петра Порошенка. Не до добра це. Погано закінчується.

Спецоперация «Форрест Гамп» — это еще смешнее, чем спецоперация «Мидас». В НАБУ работают остроумные ребята.

Выбив почти все окружение Зеленского и вплотную подобравшись к самому «Вове» (такое имя фигурирует на пленках Миндича и вряд ли речь о Петре Порошенко*), «еврогеи» и «соросята», которые хотят, чтобы западная помощь шла на войну с Путиным, а не в карманы «зеленым наркоманам», выдвинули своего кандидата на замену Зе — Федорова. Федоров уже напрямую заявил о том, что «система сгнила» и потребовал выборов во время войны. Любой другой за такое тут же получил бы «пидозру» от СБУ за «распространение пророссийских нарративов», но Федоров — не любой другой.

В руках Зе все еще находятся все силовики (кроме НАБУ, естественно), суды и парламент. Нынешняя ставка — контроль над ВСУ. Лояльного главкома Сырского Зелю заставили снять, заменив его на нелояльного Драпатого. Но поставив СБУшника Хмару министром обороны, Зеля мог бы сохранить контроль.

Сегодня голосование в Раде за назначение Хмары. И «вдруг» начинается «беги, Форрест, беги». Связанный с НАБУ нардеп-«соросенок» Железняк сообщает, что операцию проводят против замглавы ОП Мудрой. Глава ОП сейчас — Буданов*, но у него там нет или почти нет своих людей, там все еще сидит шайка Ермака. Поэтому, что происходит, думаю, не сложно понять.

Суть вопроса такова: 🔹экс-министра энергетики Галущенко посадили за разворовывание западной помощи на укрепление энергообъектов (пленки Миндича); 🔹некоторое время он отсидел, но в итоге за него внесли 150 млн грн залога и он вышел; 🔹часть залога (87 млн), как выяснилось, внесли через государственный «Сенс Банк», обойдя финмониторинг на предмет происхождения средств; 🔹следствие считает, что «неустановленные лица из Офиса Президента» (ахаха!!!) поставили перед замглавы ОП Мудрой задачу взять банк под контроль, что и позволило провести операцию по «спасению рядового Райна», т.е. Галущенко. Одно из названий операции — «спасение рядового Райана»; 🔹вместе с Мудрой в деле фигурируют известный коррупционер и экс-нардеп Микитась, а также действующий нардеп Столар, который контролирует в раде группу «Восстановление Украины». Интересно, проголосует сегодня эта группа за назначение Хмары или нет?

Галущенко назвали «рядовым Райаном» потому что его надо было спасать (из тюрьмы), а «Форрестом Гампом» — потому что он «недоумок». Прям так фраза на пленках и звучала: «Недоумок записал на своих детей воровство денег и оплату их учебы». В смысле украденную западную помощь Галущенко пустил на обучение своего сына в элитном швейцарском колледже Beau Soleil.

Вы представляете, что бы сейчас происходило на Украине, не будь войны, которая неизбежно сплачивает «вокруг флага»? Спецоперация «Ночь длинных ножей», спецоперация «Бесславные ублюдки», спецоперация «Поймай меня, если сможешь» — какие еще варианты?

*террористы

Подписывайтесь на канал https://t.me/red_wolf_says

Украина сваливается

Обращение экс-министра обороны Украины Михаила Федорова с призывом найти способ провести выборы даже во время боевых действий является знаковым маркером активизации внутриполитической дискуссии на Украине. Еще недавно таким форматом и призывами увлекался экс-главком, а ныне посол в Великобритании Залужный. Собственно, и вся социология так или иначе выходила в формате Залужный VS Зеленский с показателями не в пользу последнего. Теперь же пул «конкурентов Зеленского» расширяется. И персоналии этого списка указывают на то, что Украина, вероятно, уже пропустила точку бифуркации, до которой страна могла бы вернуться на довоенные рельсы.

🟥 Партия войны. Если посмотреть на данные социологов, то в украинском обществе усиливается популярность представителей силового блока, военных или тех, кто выступает за максимально жесткий сценарий развития конфликта. Так, по данным группы «Рейтинг», Залужный и Буданов опережают Зеленского по показателям уровня доверия. Федоров уже догнал президента Украины и, судя по публичным заявлениям, чувствует возможность для обозначения своей политической позиции. Следом в рейтинге – Драпатый, отметившийся отборными националистическими заявлениями. И это «Рейтинг» еще не учитывает в своих исследованиях таких людей как Билецкий (основатель «Азова» – признан террористическим, запрещен в РФ), которого в последние месяцы явно продвигали в качестве политического субъекта. В СМИ и тг-каналах сейчас появляются сообщения о гибели Билецкого, но даже если это так, его место займут другие. Радикалов там завались.

В итоге складывается ситуация, при которой у украинских граждан нет никакой гражданской политической альтернативы. Верховная Рада с ее антирейтингами и старая оппозиция Зеленскому (типа Порошенко) даже не рассматриваются в качестве потенциальной альтернативы. Одни представители партии войны с идеями о "великой Украине". Без опоры на ресурсы, но с амбициозными планами.

🟥 Электоральные ограничения. Все чаще допускаются варианты проведения выборов с допущением электоральных ограничений. Неслучайно и Федоров в своем обращении говорит о «реалистичном механизме» проведения выборов. Вероятно, организация участков на линии фронта, неподконтрольных территориях, а также для миллионов украинцев, проживающих в России, будет обозначена как «нереалистичная». Сюда же можно добавить вероятное поражение в гражданских правах миллионов «ухилянтов» с антивоенными настроениями, которые хотели бы скорейшего завершения конфликта.

И это снова приводит к тому, что на выборах будут доминировать радикалы, которые будут рассказывать про границы 1991 года, "великих древних укров, которые выкопали Черное море", и прочие сказки украинского нациестроительства.

🟥 Сложности переговоров. Это неминуемо будет влиять на актуальный переговорный процесс. Во-первых, самому Зеленскому придется занимать все более радикальную позицию, чтобы не проигрывать конкуренцию остальным радикалам. С ним и раньше было невозможно договориться. Теперь это будет сделать еще труднее.

Во-вторых, сама украинская повестка неминуемо будет скатываться во все более радикальный национализм. Эта спираль будет закручиваться.

В-третьих, продолжающаяся эрозия политических институтов приведет к дальнейшей деградации предохранителей (если они еще вообще есть), которые бы могли удержать систему от неконтролируемых сценариев.

Пока все указывает на то, что Зеленский упустил момент, когда можно было бы относительно безболезненно для себя провести выборы. Последние президентские выборы на Украине прошли более 7 лет назад, в апреле 2019. Теперь не очень понятно, как можно перезапустить этот политический процесс с учетом всех вышеобозначенных рисков. Видимо, этого не понимает и сам Зеленский.

Понаблюдаем.

​​ФЕДОРОВ - НЕ ЗАГРОЗА

Дивлюся на те як реагують в мережі на заяву Федорова і дещо дивуюся. Владні боти горлають "Федоров продався Порошенку/ поставив особисте вище спільно-зеленого/ рука Москви". Брати-порохоботи у відповідь горлають "операція наступник/ де гасло Зелю-геть/ він сам зелений".

Як на мене частина однодумців погано розуміють ситуацію і перспективи які вона нам відкриває. Тому й пишу цей текст.

Це буде дуже цинічний текст, він оперуватиме категоріями "вигідно - не вигідно".

Бо я не маю жодних симпатій до Федорова. Федоров - один з конструкторів зеленої влади. Його оточення - не краще. Все це було і це ніхто не забуває.

Проте.

Запитаймо, чи становлять якусь загрозу акці "за Федорова" для Європейської Солідарності? На це питання відповідає статистика - не становлять жодної.

Прихильники Федорова - це вчорашні прихильники Зеленського. Це як раз ті, хто донедавна складав умовний "електорат Буданова".

Частково прихильники Буданова, частково прихильники Зеленського - от вам коло прихильників Федорова. На 73% є де розгулятися.

Одине це руйнує тезу про "операцію наступник". Наступник може бути тільки один. Два наступники розривають електорат на три частини - буданівців, федоріан і все ще ЗЕлепнів.

Просто нагадаю ази політтехнологій, один зі способів досягти перемоги, це зробити так аби твоїх противників було багато але дрібних, і аби вони сварилися між собою.

Далі. Українське суспільство вже сім років категорично поляризоване. Є шанувальники ЗЕ, є порохоботи... і все. Стараннями офісу Зеленського всі інші можливі конкуренти ЗЕ приведені владою в становище "поміркованої лояльності".

Єдина реальна опозиція ЗЕвладі наразі це Європейська Солідарність і половина "Голосу" (друга половина також продалася ЗЕ).

Головна наша проблема протягом семи років це монолітність "Слуги народу". Нам категорично не вдавалося достукатися до критичної маси "служок". Причина тут була не стільки в любові до ЗЕ, скільки в ненависті до Порошенка що грунтується на самих примітивних людських почуттях - класовій ненависті, природному жлобстві і необільшовицькому лівацтві. Всіх їх старанно культивували радянська влада і наша відверто лівацька "вільна і демократична" преса.

Головні гасла цієї публіки "Порошенко - мільйонер, значить ворог", "Порошенко не має своїх грошей - він накрався", "заводи Порошенка - це заводи людей які він вкрав". І таке інше в стилі Поліграфа Шарікова та казок про корупцію, які зелена влада не може доказати в судах вже сім років.

Зелена пропаганда сім років виїжджала на тезі, мовляв, Зеленський - то головний противник Порошенка, що рятує шанувальників ЗЕ від шоколадок Олексійовича.

Як зламати такий моноліт? Вже очевидно. Тільки з середини. До речі, Буданов до якого неймовірно високий рівень довіри серед українців, проти Зеленського ще й слова поперек не сказав. А от Федоров...

Головна претензія до Федорова - чому мовляв, він зразу не заявив "Хто такий Вова?!" і "Зелю геть!"? Та тому що це гасла порохоботів і ними Федоров просто відлякав би вчорашніх прихильників ЗЕ.

Фан-клуб Федорова виголошував спершу гасла "діалогу з владою", потім вимагав себе почути. Влада не почула і на діалог не пішла - виник конфлікт, який увів частину прихильників від ЗЕ. Вчора Федоров заговорив про корупцію у владі і про необхідність виборів, тобто про зміну влади.

Ці гасла надто посні і беззубі для нас? А для вчорашніх шанувальнтків ЗЕ вони - як раз. Вони відривають від ЗЕ частину прихильників і... створюють серед прихильників ЗЕ повноцінний розкол.

Чим погано?

Повторюю, Федорова не треба підтримувати. Не треба йому допомагати, ЄвроСолідарність достатньо йому допомогла, коли його підтримала і коли виступила проти його відставки - не забувайте про це.

Треба просто не бачити в прибічниках Федорова ворогів. Звідки нам знати? Може ми бачимо завтрашніх союзників проти ЗЕ?

Рано чи пізно Федоров заговорть гаслами ЄвроСолідарності. Інакше просто бути не може. Інакше він може тільки піти з політики. Назавжди.

«Ґрати» докладно розібрали мотивувальну частину судової ухвали й на цьому прикладі розглянули проблематику внутрішньої санкційної політики України від початку повномасштабної збройної агресії з боку Росії.

📷 Петро Порошенко виступає перед прихильниками. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

🥰 Додати «Ґрати» в обрані джерела в пошуку Google | підтримати

Смерть идеологий: как украинская политика превратилась в список брендов   Различные социологические группы периодически проводят опросы, чтобы зондировать поддержку партий в украинском обществе на гипотетических выборах. Но тут интересно другое: вместо программ, ценностей и стратегий избирателю предлагают меню из конкретных фамилий, брендов и личных франшиз. Решили разобрать, почему украинская политика окончательно мутировала из битвы идей в парад аватаров, и чем этот аттракцион обернётся.

В устоявшихся демократиях личность лидера, конечно, играет важную роль. Но обычно она дополняет идеологию партии, а не заменяет её. В Украине же людям предлагают голосовать за условного «Притулу», потому что он собирает на дроны, или за «Кима», потому что он успокаивал всех в 2022 году. Трансформация украинского политического поля от условных идеологических ориентиров 1990-х («руховцы» за независимость, коммунисты за заводы, социалисты за соцподдержку и пр.) к вождизму – это не баг, а фича, которая выстраивалась десятилетиями. Идеологии быстро превратились в ширму для защиты крупных бизнес-активов. Разделение шло не по линии «левые/правые», а по геополитическому вектору «Запад/Восток».

Построение классической партии «снизу» (с членскими взносами, партийными ячейками, съездами) – процесс долгий и дорогой. Зачем заморачиваться, если можно создать партию-однодневку под выборы? Олигархические группы просто покупали медиаресурсы и нанимали политтехнологов, которые упаковывали нужного лидера в красивую обёртку. Продавалась не программа реформ, а образ «спасителя нации». Исторически украинский избиратель часто искал доброго гетмана, из-за чего условный «вождизм» стал скрепой значительной части общества. На это наложился банальный инфантилизм среднего избирателя, который не читал программы, а голосовал за того, кто говорил более цепляющие вещи.

Но к 2019 году избиратель настолько устал от профессиональных партийных функционеров, что поддержал «кота в мешке» с красивыми лозунгами. Успех «Слуги Народа» закрепил главный тренд: зачем партии сложная программа, если у неё есть бренд лидера? В итоге в парламент зашла толпа никому неизвестных людей.

А полномасштабная война окончательно закатала в асфальт остатки классической многопартийности. В 2022 году решением СНБО и последующими судебными вердиктами была официально запрещена деятельность целого ряда оппозиционных и условно пророссийских партий. Попутно, из-за военного положения, телемарафона и общего консенсуса «не раскачивать лодку», разрешённая оппозиция потеряла трибуну.

В старом-новом списке именных брендов, конечно, есть проблески идеологических структур, но и с ними всё не так просто. Это «Азов», Партия Билецкого, «Свобода» Тягнибока и «ЕС» Порошенко. Это единственные силы, имеющие идеологический фундамент – правый национализм и/или милитаризм («ЕС» – с поправкой на проевропейский консервативный спектр). Но даже здесь социологи приписывают к названию партии имя «вождя», потому что без него бренд продаётся хуже.

А ещё наблюдаем феномен силовиков. Появление в списках «Партии Залужного» или «Партии Буданова» – прямой результат войны. Система, судя по отдельным реакциям, не хотела пускать их в политику, но уровень доверия к армии настолько высок, что социологи сами начали вставлять их в списки.

При этом политика, построенная исключительно на рейтингах конкретных людей, несёт реальные риски для развития государства:

- во-первых, из-за подбора кадров по принципу лояльности и отсутствия долгосрочных стратегий госуправление деградирует, поскольку в парламент заходят случайные люди – спортсмены, водители, блогеры, которые не имеют представления о законотворчестве, но хорошо нажимают нужную кнопку;

- во-вторых, из-за потенциального краха партии после ухода лидера и постоянного запроса на «новых спасителей» в стране сохраняется политическая нестабильность.

Как итог – политический процесс имитируется. Люди не участвуют в управлении государством через партийные структуры, а просто сидят и болеют за своих фаворитов. Но это всё, конечно, на правах теории. Для практического рассуждения о политическом процессе в стране должны проходить выборы.

#политика #общество

Премиум | Подписаться | Наш TikTok

Перший список - це ті, хто у 2019-му підтримував Порошенка. У другому - ті, хто був за Зеленського та його "слуг"

Ви, головне, не переплутайте, коли колишні носії наліпок "зробимо їх разом" будуть переконувати, що вони більші патріоти аніж ті, хто попереджав про катастрофу

📣 Передайте хто-небудь Лізі Богуцкій, що у 62 роки робити те, що вона робить публічно, встидно - треба якісь межі і рамки вже мати.

Головний посил її чергового… допису: при Зеленському ми живемо у країні мрії - не те, що при Порошенку у мʼятому піджаку.

Україна стала відомою на увесь світ, бо більшістю недоумкуватих соплеменників обрала москворотого і москвомозкого «президента», який готував Україну до здачі, через що вона стала ареною страшної війни і загибелі сотень тисяч кращих громадян.

Україна стала відомою на увесь світ, бо Зеленський у той час, коли країна потопає у kpoвi, цементує мафію стовідсотково своїх людей.

Україна стала відомою на увесь світ, бо в той час, коли українські захисники і захисниці демонструють захмарну мужність і самозреченість, Зеленський послідовно розсварює нас з партнерами.

При Порошенку на нас летіли десятки балістичних ракет впродовж ночі, яких нічим були збивати? Під завалами вмирали цілі родини? Московити стирали з лиця землі цілі міста? По світу назавжди розсіялися мільйони? Що з цього було при Порошенку??

Богуцкая - максимально аморальна, недалека і цинічна потвора. Прізвище Єрмака, згадане поперед ЗСУ, чергове цьому підтвердження.

От так порошенківська підстилка, шо фанатіла від Путіна і носила навіть сережки з його портретом, поводить себе з військовими. Шо ти сказав, лежун на дивані? Алло, СБУ. Перевірте!

Ця лярва давно перейшла межу. Саме тому вона така нещасна жинка. Але це не покарання. До неї воно прийде в найнеочікуваніший момент і дуже жорстко.

І поки ви активно берете квиточки 🎟️ на надзвичайну лотерею "Справи громад", — ми швиденько прозвітуємо про ВАШІ досягнення.

🔷🔶 #числа_красиві 🔷🔶

Станом на 3.08.2026 зібрано

708 354 214 ₴

☺️ Неймовірно вдячні вам, друзі, за довіру!

🔥 Усі зібрані кошти подвоює Петро Порошенко, а потім ми максимально ефективно використовуємо їх на допомогу Збройним Силам України.

Як рухаються 🔷🔶 #Проєкти_важливі 🔷🔶 — цифри, новини, фотозвіти — дивіться на нашому сайті.

Зробіть посильний внесок у нашу спільну справу! 👇

ТІЛЬКИ ДЛЯ ПРИВАТ 5169330539480845 (Антоніна Бузіло)

Для ІНШИХ банків: 5375411218951692 (Антоніна Бузіло)

Інші реквізити 💳

Щиро дякуємо кожному, хто підтримує Збройні Сили України! 🤝

🌐 Сайт | 🤝 Донат-платформа сувенірів

FACEBOOK | X | YOUTUBE

Вся суть порохоботства. Порошенко захищає росіянин. З росіянами вони дружать довго, мають бізнес, жмуть руки, обіймають і так далі. А ворожі наративи в голові у вас, не переплутайте

Америка за часів Байдена витратила понад півмільярда на завод з виробництва снарядів для України, але підприємство за кілька років не випустило жодного придатного до використання боєприпасу, розслідування ProPublica.

А ви як думали? Америка при Байдені створила руками Порошенка НАБУ, САП та інших дармоїдів, фінансувало і фінансує дегенератів типу Шабуніна, Найєма, Бігуса і компанію. А результати? Повний контроль демпартією США ресурсних і політичних процесів в суверенній країні. І все заради відкатів. Це мільярди долярів. Ви не знали? То будете знати

есть у меня одна типовая жалоба на контент. звучит она вот как:

- Саша, я очень сильно тебя люблю, но читать тебя совершенно невыносимо. на один пост, который граничит с гениальностью, приходится еще пятьдесят с "хуй пизда залупа пизда". я этого не выношу, Саша. я читаю тебя через боль, Саша. перестань меня мучать этой хуйней, Саша.

давайте же вместе сядем и проанализируем эту претензию.

на скриншоте - мой пост из 2019 года, который состоит практически из одного мата. но обратите внимание на дату.

это дата дебатов Зеленского и Порошенко, которых ждали абсолютно все: и украинцы, и русские.

в те дни было кристально ясно: победит Зеленский. все ЖДАЛИ, что он победит. все МЕЧТАЛИ, что он победит. его программа была проста: я приложу все усилия, чтобы прекратить войну на Донбассе.

на дебатах Зеленский вынес Порошенко в одну калитку. его тезисы были просты и понятны - никто не хочет воевать. в кадре он смотрелся гораздо выгоднее - опытный телевизионщик, молодой, с горящим взглядом. и русские, и украинцы были рады этим дебатам.

цитата "пидор пизда туз малафья", ну и далее - это цитата из популярнейшего тогда Оксимирона. тогда баттлреп уже шел на спад, но все еще был важной частью массовой культуры. совместив эту цитату и дебаты Порошенко с Зеленским - я сделал охуенный многослойный хитовый кроссовер с огромным количеством смыслов, да еще и замечательно передающий дух времени.

тогда никто не знал, к чему все это приведет. в те дни люди тащились с рэпчика и ждали, когда, наконец, все наладится на Украине, чтобы, наконец, мы зажили мирной жизнью.

а вот как оно все обернулось.

в общем, когда вы читаете мою хуйпизду и беситесь в моменте - не всегда это мат ради мата. часто - действительно так, но очень не всегда.

через десяток лет это может стать замечательным оттиском времени, прочтя который ты улыбнешься и вспомнишь, как тогда было хорошо.

а затем наденешь противогаз, поправишь бронежилет и пойдешь по своим делам.

🌀 Найкраще PR-агентство Офісу Президента: як Банкова капіталізує своїх опонентів Здається, у Раді національної безпеки й оборони розробили нову, неймовірно ефективну програму промоції українських політиків та блогерів. Називається вона — «Наклали санкції — розкрутили на весь світ». Коли на Борислава Березу наклали позасудові обмеження, на Банковій, мабуть, потирали руки й уявляли, як політик випадає з інформаційного поля. Але вийшло дещо інакше. Ті, хто до санкцій читав Березу час від часу, тепер заглядають на його сторінки щодня — бо ж цікаво, за які такі «страшні гріхи» без рішення суду карає влада. Але найцікавіше почалося далі. Поліхроматичний ефект «санкційної реклами» перекинувся на Європу. Замість забуття Береза отримав серію інтерв'ю на провідних ресурсах країн Балтії, а попереду — публікації в Німеччині, Франції, Британії та розбори в ПАРЄ. Європейці міркують просто й прагматично: якщо проти людини застосовують надзвичайні заходи без нормальних доказів, значить, ця людина важлива й до неї точно варто прислухатися. Кращого медіаменеджера для Берези, ніж Офіс Президента, годі й шукати. Але якщо з Березою це виглядає як яскравий кейс, то з Петром Порошенком — це взагалі персональний подарунок від влади кожному українському виборцю. Уявіть ситуацію: ви роками вагаєтеся, дивитеся новини, шукаєте політичні орієнтири, сумніваєтеся у своєму виборі... І тут раптом Банкова вирішує «знак якості» у вигляді санкцій повісити прямо на людину, за яку ви голосували чи до якої приглядалися. Це ж чиста економія часу! Не треба читати довгі програми чи аналізувати обіцянки. Указ про санкції — це офіційна та юридично завірена довідка від самої влади: «Обережно, ця людина для нас реально небезпечна, ви зробили правильний вибір». Парадокс нинішнього політичного сезону в тому, що санкційний список РНБО з інструменту покарання перетворився на перелік тих, кого Банкова бояться найбільше. І що активніше там штампують нові рішення, то швидше європейці та українці розуміють, де шукати справжню опозицію

📣 Опозиціонерів прибуває - з огляду на стрічку. Ну, як опозиціонерів? «Опозиціонерів». Здивовано визнають, що все якось котиться в одне місце, при чому зі свистом, (та ладно!), але головне прізвище не називають. Чи то сцикотно, чи все ще не на часі.

А чому прізвище Зеленського не називається? Чому вісім років тому і у непідметеній доріжці у дворі, і у викрученій лампочці у підʼїзді був винен Порошенко? Чому Зеленський, який очевидно несе повну відповідальність за шокуючий масштаб трагедії, соромʼязливо замовчується? У них щелепа якась узеленська - не дозволяє вичавити з себе його прізвище?

Федоров натякає на корупцію і - увага! - каже, що не збирається до Зеленського в опозицію. Полякова розмахує руками, бризкає слиною, розповідає про концтабір, жодного разу не назвавши прізвище Зеленського.

А навіщо ви взагалі тоді розкриваєте роти? Яка мета і який сенс оцих ваших одкровень? Якщо скиглення про розмиту погану владу без конкретного прізвища - це все, на що ви здатні, то краще дійсно «заваліть пздки» і далі вишивайте, як радять суспільству інформаційні потужники Зеленського.

🥀Нове місце для Юліного ліжка.

Місяць тому президент затіяв гру під назвою зміна уряду. При цьому прем'єрка Свириденко постраждала як кажуть ні за що. Президент їй просто повідомив, що так вирішив. Гра є гра.

Подейкують, що вона дуже образилась на президента і готова була йти в опозицію. Або більше - зливати якусь неприємну для президента інфу. Тобто діяти як інша Юля - Мендель. Компромату від двох Юль одразу президент би не витримав. І він запропонував Свириденко непогану посаду для того, щоб заспокоїлась і не коїла негараздів. А ще президент вдячний їй за підпис під поданням на РНБО щодо санкцій проти Порошенка. Така послуга Свириденко була важлива для зміцнення взаємної довіри. Виходить, що ліжко Юлії Свириденко пересунули з кабміну в НАК. Вона не є енергетиком ні за освітою ні за бекграундом. Ось так і працюють інституції у Зеленського. Загалом це руйнує український діпстейт, який позбавлений автономності (в межах закону звісно) і інституційної пам'яті. Все підпорядковано грі.

📝Манько Володимир

🥀а що не зрозуміло? У всьому буде винуватий Порошенко. І чЮть-чЮть Кличко

За 12 лет прошедших, после того, как власть сменилась и пришла другая в ходе государственного переворота (все эти Кличко, Порошенко, Зеленский), не построено нигде ни одной станции метро на территории Украины.

Ни одной!

А за это время киевскому режиму были выделены порядка $450 млрд.

Это огромнейшая сумма!

Даже за 1% от нее ($4,5 млрд.) можно было бы несколько линий метро в Киеве построить.

И такого периода не было в истории Украины с середины ХХ века (начала строительства метро в Киеве), чтобы за такое длительное время не была сдана ни одна станция метро.

Это первый период, когда пришли якобы европейские власти, которые ни одной станции не построили.

У них даже в мыслях нет ничего строить!

Facebook | Vk | Twitter | Rutube | Дзен

Шість Шахедів підряд прямими ударами стерли на попіл звичайний будинок під Києвом. За одну хвилину нелюди вбили два покоління людей: прямо в дитячій загинув чотирирічний Діма, а ще через мить його бабуся і дідусь…

Шок, біль, горе, сльози - все одночасно накриває, коли підходжу до Олександра Кучера на руїнах його родинного дому. Він дуже міцна людина, військовий, боєць 321 батальйону, з яким у нас давня історія ефективної співпраці. І тримається дуже мужньо та гідно. Але пережити таке не побажаєш нікому.

Олександр до останнього кидався діставати Діму з завалів. Його дружина і старший син досі в лікарні з багатьма опіками…

Олександр Кучер каже, що весь світ має побачити звірство, яке забрало життя його найрідніших людей: сина, матері і батька. Він справедливо вимагає покарати нелюдів. А ще розслідувати, чому шість дронів прилетіли посеред населеного пункту в одну хату…

Цей будинок родина будувала 10 років. Виродки знищили його за хвилину.

Дуже шкода, що нема в світі сили, яка могла б повернути людину. Але ми християни віримо, що любов та віра здатні подолати смерть. І що ми сильніші, коли ми разом. Фонд Порошенка допоможе відновити знищений будинок, у який ця родина вклала стільки тепла і сил.

Олександре, ми своїх не кидаємо! Ми завжди поруч і зробимо все, щоб світ дізнався правду.

📩 Telegram 😎 Facebook 🕊 Twitter

Що, знову??? От як, маючи певні можливості й перспективи їх погубити. І так мало для цього треба: досить, щоб переговори у невідповідний час вели твої скандальні мародери або ж самому дуже недоречно відкрити рота й почати видавати ним пуки...

Отже, коротко. Є така чудова країна Південна Корея, яка за цивілізаційним розвитком нашу поzеленілу Україну обігнала років на 100. І вона, перебуваючи під постійною загрозою твід свого агресивного сусіда-неандертальця, не покладалася, як у нас при Zеленському, на те, що хтось їй щось дасть (головний гарант безпеки Південної Кореї й досі США), а сама дбала про розробки й виробництво найсучаснішої зброї, як Україна Порошенка. У них дуже ефективні системи ППО і ПРО. Й ціни прийнятні. Але є законодавче обмеження на продаж зброї в країни, які на даний час перебувають у стані війни. Це щоб не добавити собі проблем до однієї колосальної й так існуючої.

Норма закону дуже чітка, але це тільки закон, до якого можна вносити зміни, доповнення, винятки. Як, до речі, і в Швейцарії, де діють аналогічні обмеження. Просто треба поспілкуватися з парламентом, переконати... Ну, в Швейцарії в нас на почесному відпочинку (мабуть, так вона сприймає свою роботу посла) екс-прокурорка Венедіктова. Вона тупо не забажала зустрітися з групою депутатів парламенту. Й Україна не добрала за рішення 4-5 голосів, а потрібна нам цілком якісна зброя пішла на утилізацію!

А історія наших стосунків із Пд.Кореєю має взагалі темну сторінку. Коли попереднього разу з України з поганими передчуттями в листопаді 2024 року втікав і якийсь час переховувався злодюга Умеров (то була не остання втеча), після надання йому все ж zе-гарантій про уникнення відповідальності вигадали якусь відмазку, ніби то була робоча поїздка міністра оборони. Вишукали можливість зальоту в Сеул. Його там навіть президент і міністр оборони прийняли. Але в президента Юн Сок Йоля вже були проблеми — проти нього відкрили провадження і готувалося усунення. Він дуже хотів допомогти Україні й, попри попередні заяви, таки вніс проєкт про виняток для України. Але опозиція підняла кейс Умерова й звинуватила свого президента не лише в руйнуванні нейтралітету, але й у потуранні корупції. Закон показово провалили. А сам містер Йоль за пару місяців був усунутий.

Завдяки шашличнику-мародеру, відтак, ситуація для України різко погіршилася, бо повертатися до недавно відхиленого закону ніхто не спішить. Там потрібна тиха й уміла робота. Ну, дипломатія — це ж не наше. Вилізло оте Zелене чучерадло й на весь світ проголосило, що оскільки Північна Корея відправляє в рф своїх військових і ракети, тому й Південна Корея нам має передати засоби захисту від них — ну, нам же всі у світі все винні. Тому воно очікує від Кореї надання нам систем ППО й іншої підтримки. Й розтрубило, що направило про це запит корейцям і вже ведуться переговори. Що прохання послали, правильно й потиху захисну зброю можна було б якось провести в чинних правилах, але після цього вихлопу ротом результат був безальтернативним. Із Сеула заперечили факт переговорів та готовність надати озброєння

У МЗС Південної Кореї заявили, що Сеул підтримував Україну, зокрема в енергетиці, інфраструктурі, охороні здоров'я та освіті й продовжить «розглядати заходи для допомоги у відновленні миру та відбудові». Але про зброю краще й не заїкатися, принаймні, в голос. Бо ймовірність переправки засобів ППО, скажімо, через Польщу, яка купує зброю в Південної Кореї, теж була. Доки московський блазень свого рота не відкрив...

Про це можна прочитати в The Korea Times: https://www.koreatimes.co.kr/foreignaffairs/northkorea/20260810/seoul-cautious-on-ukraine-defense-request-amid-n-korean-troop-reports

В Україні санкційний механізм, започаткований законодавчо 2014 року в контексті російської окупації Криму та частини Донецької й Луганської областей, чимало юристів й правозахисників вважають важливим, але на сьогодні вже недосконалим.

Серед недоліків вказують на відсутність чітких доказів для запровадження персональних обмежень, підміну судового покарання, складність судового оскарження указів президента й застаріле санкційне законодавство.

Критики примножилося з 2021 року, відколи, за спостереженнями аналітиків, у порівнянні зі своїм попередником Петром Порошенком президент Володимир Зеленський значно посилив санкційний тиск. Він зокрема збільшив застосування санкційного законодавства і стосовно громадян України. Ба більше, саме впровадження обмежень проти опозиційних бізнесменів та політиків, зокрема Петра Порошенка, викликало підозри серед правників та представників громадянського суспільства, що чинний президент може використовувати санкційний режим як позасудову політичну розправу з опонентами. Пʼятий президент України Петро Порошенко, котрий підписав закон «Про санкції», а через десять років сам потрапив під його дію, оскаржив указ Зеленського у Верховному суді — і програв. Його адвокати подали апеляційну скаргу.

«Ґрати» докладно розібрали мотивувальну частину судової ухвали й на цьому прикладі розглянули проблематику внутрішньої санкційної політики України від початку повномасштабної збройної агресії з боку Росії.

📷 Петро Порошенко у Печерському суді Києва під час обрання йому запобіжного заходу, 17 січня 2022 року. Фото: Стас Юрченко, Ґрати

🥰 Додати «Ґрати» в обрані джерела в пошуку Google | підтримати