Одним із перших кроків Тимчасового уряду по реформі армії в дусі ідей Лютневої революції була чистка генералітету. Її ініціатором виступив новопризначений Військовий міністр Гучков.
В военном ведомстве давно свили себе гнездо злые силы – протекционизма и угодничества. С трибуны Государственной Думы я еще задолго до войны указывал, что нас ждут неудачи, если мы не примем героических мер для изменения нашего командного состава. Наши опасения, к несчастью, оправдались. (с) Із промови Гучкова 29 квітня 1917
На початку березня 1917 Гучков розпорядився скласти список із кількох сотень дивізійних та корпусних командирів, по кожному з яких була проведена атестація. Круг осіб, які проводили атестацію, лишився невідомим - головнокомандувач армії генерал Алєксєєв стверджував, що в нього входили декілька офіцерів в чині до полковника, яким Гучков особисто довіряв. За замислом, старих непотрібних генералів мали замінити талановиті офіцери "із низів", яких поважали і любили солдати, а головне - які були лояльні новому уряду. Всього в ході кампанії було звільнено більше 120 генералів.
Гучков был прав, в том отношении, что армия наша страдала и протекционизмом, и угодничеством; что командный состав ее комплектовался не из лучших элементов, и в общем далеко не всегда был на высоте своего положения. Что «чистка» являлась необходимой, и по мотивам принципиальным, и по практическим соображениям: многое сокровенное после «свобод» стало явным, дискредитируя и лиц, и символ власти. //Антон Деникин, "Крушение власти и армии (февраль-сентябрь 1917)"//
Пізніше професійні генерали калібру Алєксєєва і Денікіна критикували військового міністра за дилетантство і упередженість, з якою невідомі люди оцінювали командний склад, а також за відсутність результатів реформи - моральний дух армії не виріс, нові генерали в умовах розвалу армії часто ніяк себе не проявили.
Але іронія в іншому. Коли Тимчасовому уряду знадобилось воювати, він сам був змушений звернутись до генералів "старої школи" та їх методів.
В конце апреля 1917 года генерал Корнилов отказывается от должности главнокомандующего войсками Петроградского округа, «не считая возможным для себя быть невольным свидетелем и участником разрушения армии… Советом рабочих и солдатских депутатов» и, в связи с подготовкой летнего наступления на фронте, его переводят на Юго-Западный фронт командующим 8-й армией, которая под его начальством добилась впечатляющих успехов в ходе июньского наступления войск Юго-Западного фронта. (с) Вікі
Л. Г. Корнилов начал с жёстких мер: приказом от 10(23) июля 1917 года он запретил всякого рода митинги на фронте, в случае попыток их проведения приказал считать их незаконными сборищами и рассеивать силой, самовольное оставление позиций и неисполнение боевых приказов объявил «изменой Родине и революции» с требованием всем начальникам в подобных случаях, не колеблясь, применять против изменников огонь пулемётов и артиллерии. Всю ответственность за жертвы в этом случае он принял на себя, а начальникам бездействие в подобных случаях приказал считать неисполнением их служебного долга, за что их следовало немедленно отрешать от командования и предавать суду. (с) теж Вікі
На жаль для Тимчасового уряду, в повній мірі втілити ідеї Лютневої революції в життя йому завадило політичне та побутове двовладдя, яке розкололо суспільство та армію, а також військова поразка в "Наступі Керенського", який відбувся всупереч військовій доцільності заради політичної гри.
#ПСВ
