🔫 Цими днями, 451 рік тому, гримів козацький похід на Крим.
У 16 столітті українські землі постійно страждали від набігів татар і ногайців, які грабували поселення та масово забирали місцеве населення в рабство — ясир. У 1575 році на Волинь відбувся черговий напад татар, особливо масовий. За словами польського літописця Стрийковського, татари захопили 55 340 людей, 150 000 коней, 500 000 худоби та 200 000 овець. Влада Речі Посполитої сподівалася на підтримку молдавського господаря Петрила, однак до моменту збору військ у Києві татари встигли повернутися до своїх земель і поділити здобич із молдавським господарем.
Попри всі зусилля київського воєводи князя Василя Костянтина Острозького та Миколи Сенявського, захист Волині виявився недостатнім. Козаки Києва, Черкас і Канева числом 1000 осіб вирушили вниз по Дніпру, намагаючись зупинити татар. Проте, будучи малочисельними, вони не змогли чинити серйозного спротиву. Хоча напад козаків і викликав паніку серед татар — ті швидко зорієнтувалися і перейшли до контратаки, завершивши похід новими грабунками Волині. Незадоволені відсутністю належного захисту своїх земель, козаки обрали на гетьмана Богдана Ружинського.
Ружинський походив з русько-литовського князівського роду, який виводив своє походження від онука Великого литовського князя Гедиміна. Богдана виховували в козацькому середовищі, а його батько, відомий перемогами над татарами, мав маєтки поблизу Житомира. Під час одного з набігів татари вбили матір Богдана, а дружину — забрали в ясир. Сам Ружинський воював проти татар і завдав їм поразки в регіоні Поділля. Дізнавшись про обрання себе гетьманом, він вирішив не лише помститися за похід на Волинь, а й визволити захоплених жінок і дітей із татарського поневолення.
У вересні 1575 року козаки зустрілися з татарами на Микитинській переправі, поблизу місця, де річка Буг впадає в Дніпро. Татари зібрали величезне військо чисельністю 110 000 осіб, до якого входили 7 ханів, Білогородська орда, орда Добруджі, перекопські татари та черкеси з Пятигір'я. Вирушивши з військом, Ружинський одрядив 5000 піших козаків під командування осавула Нечая. Нечай виплив у Чорне море, прибув до Гезлеве й Кафи і закрив доступ до гавані. Переходячи степ, гетьман Ружинськоий бився з татарськими ордами, і при дузі від Дністровського лиману до Перекопської фортеці, його атакувала орда між Кучугурами Кінбурськими й Дарієвим мостом.
У нападі було задіяно всі татарські орди під орудою Девлет I Гірея. Ружинський розташував свої війська чотирма відділами: резерв і табір у центрі, артилерію — по флангах. Під час атаки козаки відкрили вогонь з усіх гармат, що тривало понад годину. У результаті вороже військо було розбите, а залишки відступили до Перекопського степу. Далі на шляху стояла Перекопська фортеця, головна лінія оборони Кримського ханства. Була взята штурмом. Уночі гетьман переправив частину кінноти через Сиваш, яка захопила ворота з тилу й впустила основні сили. Козаки вирізали гарнізон, зруйнували фортецю та спалили місто.
Від Перекопу козацьке військо зайшло на Крим та підійшло до Кафи, яку вони обложили як із гір, так і з моря. За короткий час фортецю було взято, а гарнізон знищено. З полону було звільнено 500 бранців. Рухаючись далі, козаки наблизилися до Бахчисарая та Гезлеве, але біля річки Салгир зустріли ханських послів із проханням миру. В обмін на мир татари погодилися звільнити всіх бранців. Гетьман повернувся в Україну з великою здобиччю, тоді як флотилія чайок продовжила операцію, нападаючи вже на османські порти Трапезунда і Сінопа, звільняючи нових полонених.
Похід 1575 року став однією з найвизначніших сторінок ранньої історії українського козацького військового мистецтва, продемонструвавши здатність козаків проводити скоординовані сухопутні та морські рейди. Загалом в ході походу було розбито 110 000 татарського війська, зруйновано ключові міста — Кафу, Перекоп, Трапезунд і Сіноп, які служили центрами работоргівлі. Козаки повернули значну частину полонених і здобули славу помітної військової сили на Чорноморському узбережжі, з якою необхідно було рахуватися.
☠️ @vallholl
