The Financial Times
На перший погляд Saker Scout нічим не відрізняється від тисяч інших дронів, які нині патрулюють небо над українським фронтом. Чорний квадрокоптер із камерою: пілот керує ним дистанційно й доставляє до цілі 5 кг заряд. Але під корпусом ховається материнська плата — і саме вона може бути наступним кроком в еволюції війни. Її програмне забезпечення на основі машинного навчання розпізнає 47 категорій військової техніки — від танків до піхоти.
Перед запуском оператор обирає, які цілі найважливіші, задає поріг упевненості, потрібний для атаки, і визначає «зону ураження» — район, у якому ціллю є все. Опинившись у цій зоні, дрон може самостійно шукати, розпізнавати і, якщо показник упевненості достатній, атакувати — не чекаючи нової команди від людини.
Є одне принципове обмеження: дрон відрізнить танк від вантажівки чи піхоту від артилерії, але не визначить, українська це техніка чи російська. Тож система спирається на бойове припущення – усе військове всередині «зони ураження» належить противнику.
💬 Ви маєте бути впевнені, що там немає цивільних і своїх, — каже Ростислав Оленчин із української компанії Twist Robotics, яка створила Saker Scout. — Це дуже специфічна зброя, і застосовують її лише в окремих випадках і лише спеціальні підрозділи
Удари з наведенням на основі ШІ поки що доволі рідкісні, каже Олексій Бабенко, засновник української компанії Vyriy Drone
Можливо, 2% дронів використовують якийсь штучний інтелект, щоб самі розуміли, що є ціллю, і самі її знаходили… Утім 2% від п'яти мільйонів дронів — це чимало
❗️ Україна заявляє, що від початку 2026 року кількість ударів дронами з наведенням на основі ШІ зросла вдесятеро.
Є ще й роїння, коли машини розподіляють завдання між собою. Це можуть бути дрони й наземні роботи, які узгоджено евакуюють пораненого, або ударні апарати, що ділять між собою цілі, щоб перевантажити систему оборони. Масштабні автономні рої поки що переважно експериментальні, але невеликі групи вже діють спільно на полі бою.
Одна з компаній, що розробляє програмне забезпечення для роїння, — стартап Auterion. Лоренц Маєр, гендиректор Auterion, каже, що західним арміям все більше доведеться покладатися на автономні рої, бо вони не підготували достатньо пілотів дронів, щоб зрівнятися з російськими чи українськими спроможностями.
За останній рік російські війська теж наростили застосування дронів зі ШІ. У липні російський дрон навівся на заправку за допомогою ШІ — без рішення оператора про удар. Апарат врізався й вибухнув, убивши трьох людей; за повідомленнями, це перші задокументовані смерті від російського дрона із самонаведенням в Україні. А останніми тижнями РФ застосовує «шахеди» з ШІ-наведення проти українських суден у Чорному морі.
Зрештою Київ сподівається підняти свої ШІ-спроможності до рівня вироблення стратегії. Данило Цвок керує новоствореним центром, завдання якого — перетворити українські сили на «армію, керовану штучним інтелектом». Він описує гіпотетичний світ, у якому командир зможе озвучити ШІ-агенту свій задум — «я хочу втримати цю позицію» — і скласти план бою на основі рекомендацій системи.
Для багатьох в Україні, де бракує людей, щоб стримувати Росію, альтернативи майже немає.
💬 Мета — повна автономність, — каже Максим Саваневський, який відповідає за маркетинг в компанії The Fourth Law, що розробила дрони з донаведенням. — Ми називаємо це Мангеттенським проєктом XXI століття, бо це кардинально змінить поле бою
Натомість Артем Мартиненко, підполковник ЗСУ й один із творців української системи бойового управління «Дельта», каже, що «точно й автономно виявити солдата досі проблема». Проблему загострює те, що на фронті позиції часто перемішані.
💬 Правила кажуть, що рішення завжди має ухвалювати людина, — каже колишній працівник Palantir, який створював Maven [американський аналог Дельти]. — Проблема в тому, що комп'ютер видає список із тисячі цілей. А ти не встигаєш. Людський фактор стає вузьким місцем. І тому аналітику не завжди не байдуже. Він хоче піти додому або з'їсти чизбургер
Цей ризик наочно проявився в Ірані. Системи наведення з підтримкою ШІ дали США змогу уразити 13 тисяч цілей за перші 38 днів війни. Серед них була й школа для дівчат. Будівля колись входила до військового комплексу, але в 2016 році там відкрили школу.
Етичні питання породжує й процес формування цілей за допомогою ШІ під час ізраїльської кампанії в Газі. Там був «політичний тиск згори — уражати багато, щоб продемонструвати силу», каже Олів'є Шмітт, професор і керівник досліджень Інституту військових операцій Королівського данського оборонного коледжу. Це означало, що у військовому контексті «офіцери мали 15–20 секунд, щоб оцінити, чи є ціль легітимною».
За міжнародним гуманітарним правом те, чи можна вражати людину, залежить від її статусу, дій і обставин — а це потребує правових оцінок, недоступних комп'ютерові.
