Є така цікава особливість тактикульної моди - вона, як і будь-яка інша мода, ходить по колу. Ще років десять тому людина в Tiger Stripe виглядала або як реконструктор війни у В’єтнамі, або як дуже відданий фанат старих фотографій MACV-SOG. Зараз же тигрові смуги знову починають з’являтися на бойових сорочках, штанах і спорядженні. І, як на мене, причини тут значно цікавіші за звичайне «старе знову стало модним».
Почати варто з того, що за останні п’ятнадцять років тактичний світ пережив справжню епідемію Multicam. Сам по собі Multicam чудовий. Настільки чудовий, що саме це зрештою стало його проблемою. У Multicam ходять армії. У Multicam ходить спецназ. У Multicam ходять страйкболісти. У Multicam роблять плитоноски, рюкзаки, кепки, сумки і чохли для всього, що теоретично можна засунути в чохол. Його копіюють десятки країн і ще більше виробників.
У результаті камуфляж, який колись виглядав футуристично, поступово перетворився на своєрідний тактичний базовий. А мода дуже не любить ситуацій, коли всі виглядають однаково. Тому спочатку повернувся старий добрий M81 Woodland. Потім стало модно змішувати камуфляж із Ranger Green і Coyote. А тепер настала черга ще одного привіту з холодної війни - Tiger Stripe. Причому Tiger Stripe має одну величезну перевагу перед більшістю старих камуфляжів - у нього є власна міфологія.
Американці познайомилися з тигровими смугами у В’єтнамі. Сам патерн походив від південнов’єтнамських камуфляжів, які, своєю чергою, багато чим завдячували французькому Lizard. А якщо копати генеалогію ще глибше, то через французів вона зрештою веде до британських brushstroke-патернів часів Другої світової. Але в американській армії Tiger Stripe так і не став звичайною масовою формою. І саме це виявилося надзвичайно важливим для його подальшої долі. На фотографіях у ньому раз у раз трапляються спецпризначенці, розвідники, радники, бійці MACV-SOG та інші люди, робота яких полягала приблизно в тому, щоб піти кудись дуже далеко в джунглі, де їх офіційно взагалі не повинно було бути.
Причому ця міфологія почала складатися ще під час самої війни. Tiger Stripe досить швидко перетворився не лише на камуфляж, а й на своєрідний маркер статусу. Його носили навіть деякі американці, яким за характером служби він був не особливо потрібний - просто тому, що тигрові смуги вже асоціювалися з людьми, які займалися чимось значно цікавішим за звичайну гарнізонну службу.
Тобто якщо Woodland з часом став візуальним символом американського солдата 1980-90-х, то Tiger Stripe - це камуфляж дивних хлопців, які ходять кудись окремо від усіх. Для тактикульної культури кращої реклами придумати складно. І що цікаво, Tiger Stripe у правильному середовищі цілком пристойно виконує свою основну роботу. Тут взагалі добре видно різницю в підходах до камуфляжу. Multicam намагається зробити людину максимально схожою за кольорами та контрастністю на величезну кількість різних ландшафтів. Він універсальний - і саме універсальність є його головною перевагою.
Tiger Stripe працює трохи інакше. Великі темні смуги, що перетинають тулуб і кінцівки, допомагають ламати знайомі людському оку контури. Йому не настільки важливо зробити людину рівномірно зеленувато-коричневою, скільки завадити оку швидко зібрати плями перед собою у знайомий людський силует. Особливо добре така схема може працювати там, де навколо багато різких переходів між світлом і тінню - у густому лісі, кущах, очереті тощо. Власне, для подібного середовища він і створювався, тож ніякої магії тут немає.
Зворотний бік цього підходу очевидний. На відкритій місцевості класичний темний Tiger Stripe легко перетворюється на одну велику темну пляму. У сухій траві він теж виглядає, м’яко кажучи, не дуже. Універсальності Multicam у нього немає і ніколи не було. Але практичність все ж таки не головна причина його нинішнього повернення.
Люди втомилися від Multicam. Не тому, що він поганий. Навпаки - тому, що він настільки успішний, що став стандартним фоном сучасної війни.