❗️ВС дозволив примусове виконання в Україні рішення іноземного суду про стягнення заборгованості зі сплати аліментів
Якщо боржник був належним чином повідомлений про розгляд справи через свого представника, це саме по собі не є підставою для відмови у визнанні та виконанні рішення іноземного суду в Україні.
Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 15 липня 2026 року у справі № 638/6833/25 розглянув питання про надання дозволу на примусове виконання в Україні рішення суду Республіки Узбекистан щодо стягнення заборгованості зі сплати аліментів.
Суд першої інстанції в Україні відмовив у задоволенні клопотання, вважаючи, що відсутній документ, який підтверджує належне повідомлення боржника про розгляд справи в іноземному суді.
Апеляційний суд дійшов протилежного висновку, встановивши, що до матеріалів було додано довідки суду Республіки Узбекистан, телефонограми, а також інші документи, які підтверджували повідомлення боржника через його представника.
Крім того, ще під час розгляду справи по суті узбецький суд направляв судове доручення до компетентного суду України для вручення процесуальних документів боржнику, однак воно було повернуте через його неявку.
Апеляційний суд дозволив примусове виконання рішення іноземного суду, а боржник оскаржив це рішення до Верховного Суду. Основним доводом касаційної скарги було неналежне повідомлення боржника про розгляд справи судом Узбекистану.
Позиція Верховного Суду
Суд зазначив, що оскільки предметом розгляду судів було клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення суду Республіки Узбекистан у справі про стягнення з боржника на користь заявниці заборгованості зі сплати аліментів, з’ясуванню підлягає саме питання про те, чи брав боржник участь у розгляді зазначеної справи.
Отже, у цьому випадку встановленню підлягає факт належного повідомлення боржника про дату, час і місце розгляду справи про стягнення заборгованості зі сплати аліментів.
ВС вказав, що коли документ, поданий на підтвердження виклику сторони в судове засідання, не свідчить про те, яким чином та коли їй вручено цей виклик, і вона оспорює цей факт, суд повинен з’ясувати дійсні обставини її виклику на підставі інших, поданих сторонами, доказів, а в необхідних випадках — витребувати із суду, що постановив рішення, й оглянути документи про виклик сторони, встановлені процесуальним законодавством, за яким проводився розгляд справи.
Під «повідомленням про процес» необхідно розуміти саме сповіщення судом сторін про місце та час розгляду справи, що свідчитиме про ефективне забезпечення сторін «правом на суд».
ВС вказав, що з урахуванням апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції, а також наявності на території Республіки Узбекистан представника за довіреністю, боржник не був позбавлений можливості у розумні інтервали часу вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого йому судового провадження, на що, зокрема, наголошував Європейський суд з прав людини у справі «Олександр Шевченко проти України».
Таким чином, Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду — без змін, підтвердивши можливість примусового виконання в Україні рішення суду Республіки Узбекистан про стягнення заборгованості зі сплати аліментів та неустойки.
https://sud.ua/uk/news/publication/367160-vs-dozvolyv-prymusove-vykonannia-v-ukraini-rishennia-inozemnoho-sudu-pro-stiahnennia-zaborhovanosti-zi-splaty-alimentiv
