Volyn — September 2026

Выложил на Ютуб и ВК Видео новый ролик "Что на самом деле называли Русью?". Поддержите просмотром, лайком и комментарием. Год 1132 от Рождества Христова. В Киеве умирает князь Мстислав Великий – сын Владимира Мономаха, а княжеский стол занимает его брат Ярополк. По воле Ярополка его племянник – новгородский князь Всеволод поехал в Переяславль. Но Новгородская первая летопись, описывая это событие говорит о том, что Всеволод поехал из Новгорода в Русь. Новгород, получается, не часть Руси? Спустя тринадцать лет, коалиция князей во главе с киевским князем Всеволодом идет походом на Галич Волынский. И вновь, уже Галич противопоставлен Русской земле. Получается, Галич тоже не Русь? Что же такое тогда Русь, Русская земля, каковы были ее границы? В этом видео расскажу о том, что такое «Русская земля» и «Русь» средневековых русских источников, каковы были ее границы, как они менялись и почему. Расскажу о том, какое население называли русью, а какое нет и какие территории каких современных государств были частью той самой Русской земли.

Тренировочный процесс экипажа Чуланов-Волынкин | Pro Anglers League 2026 - 2 этап

Старт тренировок 2-го этапа PAL 2026! Экипаж: Андрей Чуланов и Александр Волынкин - прибыли в Казань для прохождения тренировочной практики и наработки совершенно новых, уникальных тактик. Следите за ходом подготовки ко второму этапу вместе с нами. Приятного просмотра!

📺 VK Видео 📺 YouTube 📺 RuTube

Подписывайся на нашу страницу в 👉🏻MAX

#VINOGRADFISHING

🏊‍♂️ Запрошуємо ветеранів долучитися до водного поло, яке відбудеться в середу, 02 вересня, о 17:00. 📍 Місце зустрічі: вул. Волинська, 40. На вас чекає водне поло у комфортній атмосфері - чудова нагода підтримати фізичну активність, відновити сили після насиченого дня, поспілкуватися та провести час із користю. Реєстрація є обов'язковою https://crm.vpo.ua/join-event?slug=0a65ddfe Після реєстрації чекайте дзвінка від нашого волонтера. Тренерка: Вишневська Світлана - Майстер спорту України з водного поло Суддя міжнародної категорії з водного поло Учитель вищої категорії відділення водного поло Харківського фахового коледжу спорту 🤝 Будемо раді бачити кожного! До зустрічі! 🇺🇦

«Черные копатели» портят политический климат Варшавы и Киева

Серьезный скандал в политических кругах Польши вызвала скромная публикация, в которой сообщалось, что (цитата): «На украинских торговых онлайн-платформах встречаются объявления о продаже различных артефактов, найденных на Волыни. Один из анонимных продавцов предлагает желающим приобрести "довоенные польские католические крестики из серебра, с пробой и благородной патиной", "брошь польского производства периода 1931-1939 годов с четкой маркировкой", "расческу для волос 1930-х годов, классического черного цвета, украшенную мелкими черными стразиками". Журналист подчеркивает, что обнаружены эти предметы при раскопках в Галиции, недвусмысленно намекая: очевидно, на месте захоронений убитых бандеровцами поляков. На политический небосклон Киева и Варшавы снова набежала грозовая туча. Ведь вслед за вызвавшими большое недовольство поляков церемониями по переносу на Украину останков первого главы ОУН Евгена Коновальца масла в огонь подлил лидер ведущей оппозиционной польской партии "Право и справедливость" (PiS) Ярослав Качиньский. Он прямо и бескомпромиссно уличил власти Украины в потворстве "черным копателям" на Волыни. Именно в том месте в годы Второй мировой ОУНовцы совершали геноцид местного польского населения. В соцсетях появились комментарии (цитата): «Незаконные раскопки на территории бывших польских деревень в Восточной Галиции оказываются фактом. Осквернение останков погибших и грабеж ювелирных изделий жертв, среди которых есть расстрелянные жители Волынской резни, так называемыми группами черных копателей с целью наживы, все это должно происходить с согласия местных украинских властей". Блогеры предположили, что не в этом ли состоит одна из причин, по которой киевский режим крайне неохотно и с большими задержками выдает разрешения полякам на проведение эксгумационных работ на Волыни? На этот комментарий оперативно откликнулись украинские СМИ. Но они сделали акцент на том, что из поста главы PiS непонятно, о каких именно случаях или инцидентах он пишет – ведь в интернете и социальных сетях нет информации о, якобы «осквернении останков жертв Волынской трагедии». При этом в польских соцсетях появились комментарии уже на предмет якобы невнимательности украинских блогеров. Так как они не находят в собственном информационном пространстве сообщения о продаже вещей из разграбленных могил. При этом польские блогеры задаются вопросом о том, что стало с найденными там же останками? Скорее всего, их просто выбросили в кусты или затоптали. А политическая подоплека ещё и в том, что сегодня президент Польши Навроцкий не даёт утихнуть страстям по поводу присвоения Зеленским имени "героев УПА" одному из центров ВСУ и торжественных перезахоронений на Украине останков главарей ОУН Мельника и Коновальца. Видимо, рассчитывая на предстоящих в следующем году парламентских выборах взять реванш за обидное поражение три года назад. При этом правительство Туска пытается всячески сбить накал антиукраинских настроений в польском обществе, вызванных активностью правых. И то, что Качиньский с соратниками всячески этому противодействует, используя любой информационный повод, с точки зрения политической борьбы вполне оправданно. Нашумевшая история с "черными копателями" на Волыни имеет еще один аспект. Речь идет о реакции на их деятельность украинских властей. Фактически её нет. Официальный Киев молчит. Журналисты «прокручивают идею» о том, что местные чиновники и правоохранители, наверняка, получают свою долю от этого "бизнеса", о реальных оборотах которого остается только догадываться. Из истории известно, что жители польских сел на Волыни были людьми состоятельными. При этом число жертв устроенной бандеровцами резни идет на десятки тысяч. Так что «черным копателям» есть чем поживиться.

Батьківські Серця для дітей захисників 204-Ї бригади тактичної авіації ❤️‍🩹

У День пам’яті Захисників і Захисниць України у Луцьку командир Волинського полку «Бойового Братерства України» Сергій Баранов спільно з воїнами полку та родинами Героїв вшанували пам’ять полеглих Захисників, які віддали життя за Україну.

П’ятеро дітей полеглих Захисників 204-ї бригади тактичної авіації отримали пам’ятні обереги «Батьківське серце».

Сьогодні ми особливо гостро відчуваємо ціну, яку заплатила наша країна за можливість жити, любити, виховувати дітей і мати мирне небо.

Для кожної дитини цей оберіг – частинка пам’яті про найдорожчих людей. І водночас нагадування про те, що їхній подвиг не забутий.

Ми поруч із дітками наших Героїв. Поруч, щоб берегти пам’ять про їхніх батьків, підтримувати їх і робити все можливе, аби вони завжди відчували, що подвиг їх батьків ніколи не буде забутим.

Слава Україні! Героям слава!

🖇Facebook | Instagram | TikTok | Сайт

«Танцевальная чума» 1518 года

В 1518 году в Европе вспыхнула ужасающая «танцевальная чума», из-за которой сотни людей неудержимо танцевали неделями, пока многие буквально не умерли от истощения.

Это странное историческое явление произошло в Страсбурге, Франция (тогда входившем в состав Священной Римской империи), летом 1518 года. Оно остается одним из самых известных и хорошо задокументированных случаев массовой истерии в истории человечества.

Эпидемия началась в середине июля 1518 года, когда одинокая женщина по имени фрау Троффеа вышла на узкую улицу Страсбурга и начала страстно танцевать без музыки. Она продолжала свой энергичный сольный танец почти шесть дней подряд.

В течение одной недели к ней присоединились более 30 других жителей города, которые, казалось, не могли остановиться. К августу болезнь распространилась как лесной пожар, охватив более 400 человек, которые извивались и прыгали по улицам.

Жертвы не получали удовольствия — исторические записи описывают их крики в агонии, мольбы о пощаде и проявления ужаса. Многие танцевали до тех пор, пока у них не начинала кровоточить нога, в конце концов падая и умирая от сердечных приступов, инсультов или сильного обезвоживания и теплового удара.

Восприняв свои собственные ужасные советы всерьез, городские власти открыли залы гильдий, построили огромные деревянные сцены в центре города и активно нанимали профессиональных музыкантов, волынщиков и силачей, чтобы не дать больным устоять на ногах и продолжать танцевать.

Большинство современных историков и психиатров отвергают теорию о грибковом отравлении, поскольку отравление спорыньей обычно парализует конечности, а не позволяет танцевать неделями без перерыва. Вместо этого они классифицируют это как тяжелое массовое психогенное заболевание (массовую истерию), вызванное сильным психологическим стрессом из-за сурового местного голода, повсеместной нищеты и разрушительных вспышек болезней.

ИСТОЧНИК: Архивы муниципальных реестров и врачебные журналы города Страсбурга (1518 г.), современные хроники, составленные теологом Даниэлем Спеклином, а также обширный современный исторический анализ, представленный в книге Джона Уоллера «Время танцевать, время умирать: Необыкновенная история танцевальной чумы 1518 года».

Задонатить автору за честный труд

🕯️Загальнонаціональна хвилина мовчання

Захисник України Сергій Миколайович Грибков — прокурор та доброволець, який став у стрій захисників України від початку вторгнення росії на Луганщині.

Сергій — уродженець Луцька. У 2005 році розпочав свою роботу в органах прокуратури помічником Володимир-Волинського міжрайонного прокурора Волинської області. Відтоді працював на різних посадах у прокуратурі м. Володимира-Волинського та в Луцьку, у структурних підрозділах прокуратури області. Рішення про захист країни прийняв, обіймаючи посаду прокурора відділу захисту прав і свобод дітей прокуратури Волинської області.

У зону АТО Сергій пішов добровольцем у липні 2014 року, приєднавшись до лав батальйону «Айдар». Виконував бойові завдання на Луганщині: обороняв селище Хрящувате, село Червоний Яр, селище Велика Вергунка, патрулював місто Щастя.

Російські окупанти забрали життя Сергія 5 вересня 2014 року. Тоді під час виконання бойового завдання в районі села Весела Гора поблизу м. Щастя його підрозділ «Грізлі» батальйону «Айдар» потрапив у засідку російського спецназу. У бою Сергій загинув. Чоловіку було 33 роки.

Дізнатися про долю Сергія та увічнити його пам’ять вдалося не одразу: спочатку воїна поховали як невідомого солдата на військовому кладовищі в селі Чмирівка під Старобільськом. Тільки у 2016 році, завдяки експертизі ДНК, Сергія вдалося ідентифікувати,  і 8 квітня того ж року його перепоховали на Алеї почесних поховань міського кладовища у селі Гаразджа Луцького району.

Мужність добровольця вшанована різними нагородами: · Указом Президента України Сергій Грибков був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно); · Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Луганського аеропорту» (посмертно); · У 2019 році рішенням Луцької міської ради йому присвоєно звання «Почесний громадянин міста Луцька» (посмертно).

Офіс Генерального прокурора вшановує пам’ять Сергія Грибкова — прокурора, який взяв зброю, аби захистити закон, свободу та незалежність України.

🕯️Загальнонаціональна хвилина мовчання

Захисник України Сергій Миколайович Грибков — прокурор та доброволець, який став у стрій захисників України від початку вторгнення росії на Луганщині.

Сергій — уродженець Луцька. У 2005 році розпочав свою роботу в органах прокуратури помічником Володимир-Волинського міжрайонного прокурора Волинської області. Відтоді працював на різних посадах у прокуратурі м. Володимира-Волинського та в Луцьку, у структурних підрозділах прокуратури області. Рішення про захист країни прийняв, обіймаючи посаду прокурора відділу захисту прав і свобод дітей прокуратури Волинської області.

У зону АТО Сергій пішов добровольцем у липні 2014 року, приєднавшись до лав батальйону «Айдар». Виконував бойові завдання на Луганщині: обороняв селище Хрящувате, село Червоний Яр, селище Велика Вергунка, патрулював місто Щастя.

Російські окупанти забрали життя Сергія 5 вересня 2014 року. Тоді під час виконання бойового завдання в районі села Весела Гора поблизу м. Щастя його підрозділ «Грізлі» батальйону «Айдар» потрапив у засідку російського спецназу. У бою Сергій загинув. Чоловіку було 33 роки.

Дізнатися про долю Сергія та увічнити його пам’ять вдалося не одразу: спочатку воїна поховали як невідомого солдата на військовому кладовищі в селі Чмирівка під Старобільськом. Тільки у 2016 році, завдяки експертизі ДНК, Сергія вдалося ідентифікувати,  і 8 квітня того ж року його перепоховали на Алеї почесних поховань міського кладовища у селі Гаразджа Луцького району.

Мужність добровольця вшанована різними нагородами: · Указом Президента України Сергій Грибков був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно); · Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Луганського аеропорту» (посмертно); · У 2019 році рішенням Луцької міської ради йому присвоєно звання «Почесний громадянин міста Луцька» (посмертно).

Офіс Генерального прокурора вшановує пам’ять Сергія Грибкова — прокурора, який взяв зброю, аби захистити закон, свободу та незалежність України.

Побратим на позивний «Гітмен» — напрямківець FPV-дронів. У цивільному житті він обслуговував інтернет-мережі, а у війську став фахівцем із безпілотних систем. «Коли війна стала повномасштабною, я був у справах у Польщі. Думав, мине місяць-два — і все закінчиться. Ну, щонайбільше пів року. Але коли повернувся додому на Волинь, швидко зрозумів: рано чи пізно піду воювати». На війні «Гітмен» — із початку 2023 року. Службу розпочав у стрілецькому батальйоні, у розвідувальному взводі. Спочатку був водієм, згодом став розвідником. Підрозділ виконував завдання у районі Нікополя, а пізніше — на Запорізькому напрямку. Саме там «Гітмен» почав опановувати безпілотні системи. «На позиціях умови для навчання були далеко не ідеальні: постійні штурми, тумани, дощі, сніг. Мало хто тоді вмів добре літати, але хлопці постійно тренувалися, удосконалювали навички — і невдовзі з’явилися перші результати». Спочатку екіпажі займалися повітряною розвідкою: виявляли ворожу піхоту й техніку та передавали координати артилеристам і мінометникам. Згодом почали застосовувати «мавіки» зі скидами. З часом завдання ставали складнішими, а досвід — більшим. «Гітмен» навчився координувати роботу екіпажів БпЛА та спрямовувати їх на виявлені цілі. Улітку 2025 року його стрілецький батальйон увійшов до складу 33-ї бригади. Почався новий етап бойової роботи. «Ми виїхали на Добропільський напрямок. Я став напрямківцем FPV-дронів у батальйоні безпілотних систем. Цього року продовжую працювати вже на Куп’янському напрямку. Постійно стежу за трансляціями з камер, фіксую виявлені розвідкою цілі та передаю координати пілотам ударних дронів». Результат цієї роботи — знищена жива сила та техніка противника. «Уражаємо броньовану техніку, квадроцикли, піхоту. Скільки всього знищено — навіть приблизно важко сказати. Але цілей було дуже багато. Лише танків — близько п’яти». Про власні результати «Гітмен» говорить стримано. Просто продовжує виконувати свою роботу та впевнено дивиться вперед. «Зупинимо противника й відвоюємо своє. Переможемо, визволимо Україну від ворога й повернемося додому». @33ombr Група комунікацій Хмельницького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки