Українець з поляком - не браття навік?
Що в реалі відбувається з українцями в Польщі
Формула "не браття" - стара, як світ і як україно-польські стосунки, оновити які не вдалось нікому: ні Кучмі з Квасьневським, ні біглому Януковичу з Дудой.
Зеленьский з Навроцьким, які влаштували дипломатичну "битву Білих орлів" із забиранням-поверненням польских орденів, навіть не намагалися перейти в мирне русло. На немирному стоїть люмпенізований електорат Навроцького, якому цей "простий хлоп з Гданьска" вміє подобатись.
Фактично Польща розділена навпіл на два непримиренних табори. Перший - за поміркованих - премʼєра Дональда Туска і обʼєднанні коло нього партії; мера Варшави Рафала Тжасковського, який є високоосвіченим інтелигентом, знає купу мов і вдруге поспіль програє 2% "простим" кандидатам - то Дуді, то Навроцькому.
І найголовнішою претензією польського"наріда" до Тжасковського стає те, що він "занадто розумний". Про це відкрито кажуть дані соцопитувань.
Тим, хто голосував за Навроцького (півкраїни) особливо розумні не потрібні. Бойовий електорат Навроцького - кібіци (футбольні фанати з їх нетолерантними слоганами), рольники (фермери, які не пускали українське зерно до Європи), роботяги-трудяги міст і передмість, поборники ідеї "Польща для поляков" в усіх їі формах: від антиунійної (проти ЄС, за рахунок якого Польща розвиває основні свої проекти й досі) і антиукраїнської (зі слоганом "Шпердаляй на Україну) до антинімецької (тут Навроцького підтримала партія анти-
німця Менцена)
і антисемітської партії Брауна (який тушив вогнегасником менору в Сеймі, влаштовував "громадянський арешт" польського головного равіна Блайха, висунув лозунг "То єсть Польська, а не Полін" (назва країни на ідиш)
і відкрито закликав до переслідування українців і євреїв).
В Сеймі, судячи з виступів і дій його депутатів, популярною є антиукраїнська ідея. Завдяки діям цих сил українські пенсіонери, студенти, інваліди залишились взагалі без медичного страхування, навіть ургентні випадки тепер для них - платні, вартісні і - недоступні.
Перша, поміркована, частина Польщі діє інтелигентно, тому майже непомітна в інформаційному полі: відкрито спецпрокуратуру, яка займається випадками ксенофобії; поліція миттєво приїжджає на виклики щодо унтиукраїнських дій і арештовує винних; голова МЗС Радослав Сікорський виступає в Сейм в режимі лікнепу і розтлумачує депутатам, що українці додали Польщі 328,6 злотих ВВП, і це важливого для країни.
Але чують першу половину тільки ЄС, Україна і - сама перша половина. Правда, і її терпець вже уривається - днями став відомим випадок, коли інтелігентного виду люди копняками вигнали з автобуса поляків, які нападали на українців.
Друга частина польского суспільства - активна, агресивна і помітна. Браун і Менцен проводять смолоскипні марші, їх прихильники бʼють українців і українок на вулицях і в транспорті в різних польських містах.
Таких випадків мало, за всі воєнні роки - трохи більше десятка (на 37-мільйонну країну), але вони гучні і дуже помітні, і в більшості країнах ЄС таких нападів взагалі нема.
Побита українка-медсестра; дівчина з розтрощеною щокою; підліток, на якого кричить навіжена, щоб він "валив в Україну" - цей контент розлітається мережами, створюючи в інфополі ефект доміно...
А що ж самі українці, яких в Польші 1,7 млн офіційно і майже вдвічі більше реально? Як не дивно, вони не консолідуються, не боронять один одного, не підтримують. Величезна діаспора, найбільша в Польщі, яка б могла вже мати місця в уряді і Сеймі, дуже зайнята. Вона не бореться з антиукраїнцями, не йде до влади і не чинить ніякого супротиву: вона гризе сама себе. Вона бореться проти своїх. Намагається стати більш польською, ніж самі поляки. І поодинокі організації української підтримки не змінюють загальної картини.
Відбувається дивне: українців боронять не активні, сильні і волелюбні українці. Українців боронять інтелігенті і спокійні, європейсько-толерантні поляки.
