👆У липні минулого року лідери ЄС були змушені вирушити до Пекіна на зустріч із головою КНР Сі Цзіньпіном з нагоди 50-ї річниці двосторонніх відносин, хоча за протоколом саме Китай мав здійснити візит до Брюсселя. Там відбулися доволі незручні переговори з Сі щодо торговельного дисбалансу та війни в Україні.
Натомість відтоді Пекін щедро розстеляв червоні доріжки для індивідуальних візитів європейських лідерів, зокрема канцлера Німеччини Фрідріха Мерца та прем'єр-міністра Іспанії Педро Санчеса.
Міністерство закордонних справ у Пекіні продовжує наполягати, що Китай та Європа є «партнерами, а не суперниками».
«Китай завжди підтримував процес європейської інтеграції та прагне розбудовувати відносини з інституціями ЄС і державами-членами на всеосяжній, збалансованій, рівноправній та взаємовигідній основі», — йдеться в офіційній заяві відомства.
Однак на корпоративному рівні багато європейських компаній серйозно потерпають від китайських експортних обмежень на рідкісноземельні метали, які були запроваджені минулого року в розпал торговельної війни зі США.
«Більшу частину минулого року відносини між Китаєм та Європейським Союзом переживали не найкращі часи. Проте Китай завжди відчуває набагато більше впевненості, коли йдеться про його самостійні економічні зв'язки з окремими державами-членами», — пояснює Цуй Хунцзянь, директор Центру досліджень Європейського Союзу та регіонального розвитку при Пекінському університеті іноземних мов.
Він зазначив, що в ЄС існує «приблизно три групи»: Франція, Італія та ще кілька країн, які дотримуються більш протекціоністської політики; Іспанія та деякі інші країни, які прагнуть тіснішої співпраці з Китаєм; а також більшість, яка намагається знайти «баланс між цими двома групами».
Желяна Зовко, членкиня торгового комітету Європейського парламенту від правоцентристської партії, зазначає, що країни-члени «бояться» Китаю. Хоча вони об’єдналися, щоб протистояти митам президента США Дональда Трампа, вони не зроблять того ж щодо Пекіна, оскільки занадто залежать від нього в питаннях технологій відновлюваної енергетики, критично важливих мінералів та дешевих сировинних ресурсів.
«Ми поводимося нерозумно, дозволяючи таку надмірну залежність, — зазначила вона. — У нас не було чіткої позиції щодо Китаю, як це було у випадку зі США», — додала вона.
Натомість, за словами дипломатів, Пекін також став більш наполегливим після того, як відбив атаку США у минулорічній торговельній війні.
«Зараз вони настільки впевнені в собі», — зазначив високопоставлений європейський дипломат у Пекіні.
«Ми настільки слабкі перед Китаєм», — сказала Марі-Софі Діблінг, юристка з питань торгівлі у брюссельській юридичній фірмі Cassidy Levy Kent.
«Вони граються з державами-членами. Вони точно знають, як діяти, і щоразу мають у запасі можливість застосувати заходи у відповідь».
Китай також може безпосередньо націлитися на європейські компанії на своєму ринку, зазначив Вуттке з DGA.
«Якщо ви хочете бути конкурентоспроможними у хімічній галузі, вам треба бути в Китаї, бо саме там знаходяться інженери. Саме там відбуваються інновації. І якщо ви, по суті, хочете перестати будувати автомобілі та навчитися створювати мобільні телефони на колесах, вам доведеться бути в Китаї», — сказав він, маючи на увазі електромобілі.
«Тож вони змушують весь ланцюг поставок… ставати більш китайським, і раптом ви отримуєте китайські товари з німецькими етикетками».
Ще одна сфера, яку Китай може використовувати на свою користь, — це його торговельні відносини з країнами на периферії ЄС.
Міністр торгівлі Китаю Ван провів у липні три дні в Лондоні після свого візиту до Брюсселя, провівши переговори, які, за словами британських чиновників, були «надзвичайно конструктивними», особливо щодо інвестицій.
За даними, зібраними консалтинговою компанією Rhodium Group, сукупний обсяг китайських інвестицій у Великій Британії до 2025 року сягне майже 85 млрд євро, що перевищує сумарний обсяг інвестицій у двох наступних за величиною країн-реципієнтів ЄС.👇
