🗂️Усиновлення дитини
🤔Щоб допомогти розібратися в цій процедурі, наш адвокат Валентина Куреза підготувала покроковий алгоритм усиновлення, який допоможе зрозуміти основні етапи цього процесу.
❓Хто може бути усиновлювачем? Усиновлювачем може бути дієздатна особа, якій виповнився 21 рік (якщо усиновлювач є родичем дитини, то можна усиновлювати з 18 років). Різниця у віці між усиновлювачем та дитиною повинна становити не менше 15 років. Закон встановлює коло осіб, які не можуть усиновити дитину. До них, зокрема, належать недієздатні особи, особи, позбавлені батьківських прав (якщо ці права не поновлено), особи, які перебувають на обліку або лікуванні з приводу алкоголізму чи наркоманії, не мають постійного місця проживання або постійного доходу, а також особи, які мають непогашену чи незняту судимість за злочини, перелік яких визначений законом.
❓З чого почати? Перший крок — звернутися до служби у справах дітей за місцем проживання. Саме цей орган: • приймає документи кандидатів в усиновлювачі; • перевіряє їх; • проводить обстеження житлово-побутових умов; • складає відповідний акт; • направляє кандидатів на навчання (крім випадків, коли закон звільняє від його проходження); • готує висновок про можливість бути усиновлювачем; • ставить кандидатів на облік. Без цього етапу звернутися до суду неможливо.
❓Чи всі проходять навчання? Ні. Від проходження спеціальної підготовки звільняються, зокрема: • один із подружжя, який усиновлює дитину другого з подружжя; • родичі дитини, які бажають її усиновити. В інших випадках кандидати проходять підготовку, організовану службою у справах дітей відповідно до Порядку провадження діяльності з усиновлення.
❓Підбір дитини Після отримання позитивного висновку кандидатам надається можливість ознайомитися з інформацією про дітей, які можуть бути усиновлені. Після цього служба у справах дітей видає направлення для знайомства з дитиною. Кандидати спілкуються з дитиною, знайомляться з її станом здоров'я, особливостями розвитку та встановлюють особистий контакт.
❓Хто може бути усиновлений? За загальним правилом усиновленою може бути дитина, тобто особа до 18 років. У виняткових випадках суд може дозволити усиновлення повнолітньої особи, яка не має матері, батька або була позбавлена їхнього піклування. Це передбачено статтею 208 Сімейного кодексу України. Усиновленими можуть бути: • діти-сироти — діти, в яких померли або загинули обоє батьків чи єдиний із батьків; • діти, позбавлені батьківського піклування — зокрема, якщо батьків позбавлено батьківських прав, визнано безвісно відсутніми або недієздатними, оголошено померлими, вони відбувають покарання, перебувають у полоні, розшукуються як зниклі безвісти, а також в інших випадках, коли дитина фактично залишилася без батьківського піклування; • діти, батьки яких надали вільну та безумовну згоду на усиновлення, засвідчену нотаріусом; • дитина одного з подружжя, яку бажає усиновити другий із подружжя. Діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, можуть бути передані на усиновлення після надання їм відповідного статусу та взяття на облік дітей, які можуть бути усиновлені. Самого факту, що дитина залишилася без батьків під час війни, недостатньо: спочатку компетентні органи повинні з’ясувати обставини, знайти батьків або родичів та оформити документи, що підтверджують підстави для усиновлення. Усиновлення дитини другим із подружжя здійснюється без попереднього взяття такої дитини на облік дітей, які можуть бути усиновлені.
❓Чия згода потрібна? За загальним правилом усиновлення здійснюється за вільною та безумовною згодою батьків дитини. Проте стаття 219 Сімейного кодексу визначає випадки, коли така згода не потрібна, якщо батьки: • невідомі; • визнані безвісно відсутніми; • визнані недієздатними; • позбавлені батьківських прав; • понад шість місяців без поважних причин не проживають із дитиною, не беруть участі в її вихованні та не утримують її; • не забрали дитину з пологового будинку або іншого закладу охорони здоров'я протягом двох місяців після народження і щодо неї складено відповідний акт.