Дуже важливо, що в Україні з'явився такий день. День памʼяті загиблих медичних працівників… На мій погляд, цей день потрібен не лише медичній спільноті, а й усьому суспільству. Бо за кожною такою втратою — професійний шлях, колеги, учні і тисячі, тисячі врятованих життів…
У медичному середовищі майже не буває чужих. За роки роботи ми стаємо колегами, однодумцями, друзями, вчителями та учнями один для одного. Тому кожен загиблий медик — це тяжка втрата для нашої великої медичної родини. І кожна така втрата болить.
Війна забрала багатьох наших колег. Хтось загинув, евакуюючи поранених. Хтось — під час російських обстрілів лікарень. Хтось не повернувся з фронту, де працював бойовим медиком. А хтось далеко від лінії фронту — під час російських атак, рятуючи постраждалих. Усі вони герої. І справжнім вшануванням їхньої пам'яті буде не лише день у календарі, а й реальні рішення, які допоможуть захистити тих, хто сьогодні продовжує рятувати людей.
Повага до медиків починається з конкретних дій: безпека на робочому місці, реальний захист під час обстрілів, гідні умови та справедлива оплата праці. І основне - держава повинна допомагати, а не заважати лікувати хворих. І це питання не тільки збереження життя людині, а і морального стану лікарів та всього медичного персоналу. Треба усвідомити: без лікаря, без медсестри, без фельдшера не працює жодна система охорони здоров'я.
Світла пам’ять кожному медику, чиє життя обірвала ця клята війна. Вічна шана. Ми пам’ятаємо і будемо памʼятати, завжди в наших серцях …
Окремо хочу подякувати меру Харкова, Ігору Олександровичу Терехову, за реальне збереження памʼяті загиблих медиків, за доглянутий Харків, за зворушливі слова: “Памʼять про загиблих медиків - це не лише наша вдячність. Це міра нашої людяності”.
Давайте взагалі зберігати людяність по відношенню один до одного, друзі… поки ще живі …
І бережіть себе.
P.S. На фото - пам'ятник, розташований на території Івано-Франківської обласної клінічної інфекційної лікарні. Він увіковічнював подвиг військових лікарів і медсестер, які рятували життя солдатів під час збройних конфліктів. Тепер біля нього згадують як військових медиків, так і цивільних, які віддали життя у боротьбі з епідеміями чи загинули саме під час виконання професійного обов'язку.